Біг до просвітлення: беремо приклад з японців
Чи чули ви колись про ченців-марафонців? А виявляється є такі; і мешкають вони в Японії.
Їхня господа – це старовинний буддійський храмовий комплекс Енріяку-дзі (япон. 延暦寺) на схилі гори Гієй, де сходяться межі префектур Кіото і Сіґа. У 1994 році культовій споруді надали статус об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Сам монастир постав у 788 році довкола гірської релігійної школи Тендай, в якій навчилися майбутні засновники інших відгалужень буддизму. З часом могутність Енріяку-дзі зросла, а з ним і страх, який вселяли ченці-аскети простим людям.
Та місцеві феодали побачили у монастирі політичну загрозу, адже там ідейно і духовно розвивали молодь. У 1571 році він, як і багато інших храмів на острові Хонсю, був зруйнований воєначальником Одою Нобунаґою.
Відновлення Енріяку-дзі стало можливим за сьоґунату у ранній період Едо (1603-1867), проте влада країни ніяк не сприяла цьому. Ченці самотужки, цеглина за цеглиною, повертали свою господу до життя, гартуючи тіло і дух.
Сьогодні старовинний буддійський храмовий комплекс є справжньою туристичною принадою, як і його мешканці. Ґьодзя давно склали зброю, але менш суворими від того не стали.
Яскравим свідченням є обряд сенніті кайгоґьо (япон. 千日回峰), або, інакше кажучи – тисяча денний марафон. Ченці пробігають щодня по 84 кілометри, вдягнувши солом'яні сандалі, а потім ще тиждень постують без сну.
Туристів цікавить, а чому ж бігають не перший рік японські буддійські ченці? – Все тому, що у вказаний спосіб вони прагнуть досягти просвітлення через виснажливі фізичні навантаження; ось і весь секрет, на який зважиться не кожен.
Своєю чергою, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що днями у Черкасах пішов із життя засновник найбільшого буддійського храму Європи Володимир Скубаєв. Він заснував Храм Білого Лотоса у 1990 році.
