Більшовики в «Укрзалізниці» та під стінами «Більшовика»
Профспілки державного залізничного монополіста України нарешті прокинулися. Робітники організовують страйк.
А це означає, що нове керівництво компанії роблять кроки у правильному напрямку і прикриває якісь схеми. Власну, у вітчизняних держкомпаніях профспілки завжди відстоюють старі порядки та схеми; якось так трапляється.
Тітушки приходять під стіни Фонду держмайна, протестуючи проти приватизації руїн заводу "Більшовик". А це значить що приватизація перезріла і хтось не хоче втрачати свій заробіток на державній компанії.
Якщо зміни справжні – то проти них обов'язково будуть протестувати. Не було ще в Україні реформ, які в одну мить змінювали ситуацію на краще, проти яких не організовувалися б "стихійні" протести.
Навіть проти "Prozorro" були протести, хоча придумати чим може бути погана ця система дуже складно. Але корупціонери справляються і тут.
Коли система працює не правильно, від цього втрачає перш за все суспільство. Але якщо хтось втрачає, то хтось обов'язково це знаходить, хіба не так?!
А накопичивши жирок, їм хочеться продовжувати. І тому вони використовують корупційні доходи минулого, щоби зберегти їх і у майбутньому.
Найяскравіший приклад – це тітушки, котрі протестують проти продажу заводу "Більшовик". Промислове підприємство давно вже перетворилося на руїни; там дерева ростуть у прямому сенсі цього слова на даху і стінах, а у цехах можна знімати голлівудські блокбастери середньої паршивості з фінальною бійкою серед металолому.
І ось цей стан приходять захищати хлопці спортивної зовнішності та "глибоких інтелектуальних здібностей". Як? Хоча може вони сподіваються знятися там у масовці?..
Навіщо це комусь? Приватизація "Більшовика" означає – величезна територія заводу отримає нового власника; і так, він буде там будувати.
Це приватизація прекрасної локації майже у центрі Києва, де можна системно побудувати чималий житловий квартал. Не вбудовувати багатоповерхівки замість скверів, а побудувати гарний великий район за всіма правилами сучасної урбаністики.
Проте це також означає, що хтось інший, хто зараз паразитує на цій локації, хто знімає там дешево, хто отримує прибуток від того, що чиновники вміють мружитися за окремі для них готівкові кошти у конвертах, втратять свої доходи. Відтак приходять рятувати завод "Більшовик", як видно, молоді комуністи, котрі, ймовірно, воліють повернути йому колишню велич.
"Укрексімбанк", "Більшовик", "Укрзалізниця"... Це класичні приклади, як не повинно бути; і приватизація є кращою відповіддю на це питання!
На жаль, вказаний механізм не працює у випадку з "Укрексімбанком". І там треба йти шляхом корпоративного управління.
На жаль, приватизація не варіант і для "Укрзалізниці". Бо це та компанія, де навіть якщо почистити Авґієві стайні, все одно ніхто не буде задоволеним; це така собі "Укрпошта" в кубі.
А ось завод "Більшовик" можна продати. І забути про нього, як про страшний сон; як про більшовиків, ну й про комуністів у цілому.
Але завжди є ті, хто проти. І вони будуть до останнього намагатися зірвати конкурс, який запланований на наступному тижні; тому що... бабло перемагає все!
Я переконаний, що приватизація – це справжня реформа. Як би дико це не звучало для людей, котрі асоціюють приватизацію з тим, що відбувалося у 1990-х.
Але то не було приватизацією, радше диким схематозом. Позаяк приватизація – це чистий і відкритий конкурс, де той, хто дав більше грошей, той і переміг; і таких конкурсів за всю історію України було аж 2: продаж "Криворіжсталі" (другий) і готелю "Дніпро".
Тепер, є надія, що до них додадуться "Більшовик" і АТ "ОГКХ"; якщо, звісно, корупціонери з тітушками знову все не зіпсують. А вони можуть.
