Поганий досвід комуністичного Китаю: Пекін силою згорнув приватизацію

Влада КНР офіційно скасувала ринкову реформу і масштабну приватизацію підприємств, проведені ще у 1980-1990-х роках.

За підсумками величезного судового процесу, що тривав 8 років, 4082 акціонери, включаючи 1039 іноземних громадян, позбавлені майна і засуджені на довічне ув'язнення у трудових таборах, із них 590 – заочно.

Аналогічне покарання отримали понад 6000 чиновників, які організували з дозволу Комуністичної партії Китаю масштабний продаж державного майна.

За офіційною інформацією з Пекіна, ще до 15 тисяч осіб отримали різні терміни за сприяння приватизації, у тому числі – співробітники правоохоронних і контрольних органів.

Останнім суд відправив за ґрати 62-річного Чжао Бо, який у 1994 році придбав 22% акцій Шеньчженського металургійного заводу (виробничі потужності якого відповідають маріупольській "Азовсталі" – прим. ред.).

Фактично, диктаторський режим Сі Цзіньпіна завершив місцевий китайський НЕП і перейшов до розкуркулення великого бізнесу, контроль над яким слабшав у міру зростання його доходів.

«Відповідно до чинного законодавства і конституції КНР, ніхто не має права бути власником засобів виробництва та експлуатувати таким чином простих людей. Окремі політики-вороги понад 20 років тому допустили продаж частини народного майна, однак тепер всі вони, поряд зі покупцями, а вірніше – паразитами на тілі нашого суспільства, притягнуті до відповідальності й засуджені», – йдеться у судовій ухвалі.

У цілому за 8 років китайська Компартія силою націоналізувала приватні заводи, фабрики та підприємства на загальну вартість 122 трильйони юанів (близько $19 трильйонів); під загрозою розстрілу членів сімей колишніх акціонерів, бюджет країни поповнився на 45 трильйонів юанів (майже $7 трильйонів), раніше виведених за кордон.

Прикметно, що в Україні, де приватизація 1990-х років відбулася не менш злочинно, від подібної картини навертаються тільки сльози злості та розпачу.

Звісно, ніхто не закликає застосовувати у нашій країні терористичну практику комуністів щодо олігархів, які за безцінь скупили цілі промислові комплекси, хоча вони й винні у низці гріхів, серед яких – спричинення масового зубожіння населення і сприяння кільком хвилям трудової міграції.

Проте на нашу думку, вітчизняним правоохоронним органам давно було слід провести розслідування з приводу законності здійсненої за президенства Леоніда Кучми приватизації заводів і підприємств орієнтованими на Кремль особами, як, приміром, Ігор Коломойський чи Ренат Ахметов.

Але поки й цього немає, позаяк влада Володимира Зеленського заметушилася і руками Дениса Шмигаля вирішила за старою доброю традицією стати на граблі й знову розпродати невідомо яким грошовитим мішкам рештки державного майна України.

Не дарма навесні поточного 2021 року під прикриттям коронавірусу уряд розпочав тотальний дерибан майже 1000 підприємств, деякі з яких – стратегічного значення:

• Науково-технологічне виробниче підприємство "Вереск";
• Розрахунково-кліринговий центр;
• Полупанівський кар'єр;
• Партнерський фонд;
• Промислово-металургійний консалтинг;
• "Екотрансенерго";
• Харківське промислово-торговельне підприємство;
• "Держінформаналітика".

Рівночасно під пильний контроль іноземних інвесторів (так звані Наглядові ради – прим. ред.) перейдуть ті підприємства, які за законом не підлягають приватизації, але їхню реальну вартість можуть зменшити до 0:

• Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
• Акціонерне товариство "Українська залізниця";
• Акціонерне товариство “Укрпошта”
• Державна акціонерна холдингова компанія "Артем";
• Науково-виробниче об’єднання "Київський завод автоматики".

Також зауважимо, що користуючися з карантинних обмежень і протипандемічних заходів, оголошених торік Зе-владою, керівництво Держгеонадра почало розпродавати бурштинові родовища, а соратнику узурпатора Віктора Януковича вже встигли віддати стратегічне державне підприємство КП "Кіровгеологія".

На 30-му році відновленої державної самостійності цілі галузі народного господарства по факту вже розпродані або перебувають на стадії передпродажної підготовки під контролем представників іноземних корпорацій; передбачаємо, що далі буде тільки гірше.

Своєю чергою, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що мільйони уродженців Китайської народної республіки по всьому світу постраждали від репресивних заходів офіційного Пекіна.