Блазнюватим шкідникам вигідно здавати українські життя і землі Москві
Світ сьогодні виглядає так, як виглядає. Наше трагічне минуле не змінимо, проте маємо змогу кардинально вплинути на майбутнє, зокрема і РФ.
Для культурної, інтелектуально розвиненої людини найвищою чеснотою є розум. Тому їй дуже важко визнати наявність розуму у свого супостата.
Ось, чому такими популярними у середовищі свідомого українства (представленого переважно людьми розумової праці) є мантри про божевілля і біснуватість «кремлівського карлика». Власне, і росіян у цілому.
Однак, подібне уявлення про ворога є вельми шкідливим. Недооцінка й нерозуміння логіки поведінки противника ніколи ніде та нікому не приносила користі!
Нічого божевільного у діях керівництва РФ і навіть народної маси нема. Ці дії цілком раціональні та релевантні об'єктивній ситуації, в якій перебуває країна-загарбник, а тому більшою мірою успішні.
Божевільними вони здаються тільки тим, хто не розуміє або не хоче розуміти глибинної природи етнополітичного утворення, яке нині називається РФ, що бере свій початок від Московського князівства часів Івана Калити.
На відміну від країн Європи та Північної Америки під політичною будівлею Московської держави, якою вона вийшла на міжнародну арену наприкінці XV століття ніколи не було економічної (ринкової) бази. Там діяли інші правила, норми й закони.
Єдність величезної території підтримувалася виключно насильством і потребувала системи тотального контролю й регулярних масових репресій. Своєю чергою, терор і репресії гальмували економічний та суспільний прогрес, у перспективі породжуючи необхідність у ще ретельнішому контролі і в ще масовіших репресіях, кульмінація яких припала на першу половину XX століття
Тому такі логічні із так званого європейського менталітету заходи, як сприяння економічній ініціативі, розширення політичних прав і свобод, просвіта, послаблення державного контролю, тощо на росії не працюють. (Власне, ніколи й не працювали).
А чому? — Ну, бо там такий рівень етно-культурної й мовно-географічної гетерогенності, що найменше послаблення центральної влади швидко призведе до «різнобою» у темпах і напрямках розвитку регіонів і розносу країни на дрібні клапті, що своєю чергою потягне ще глибше падіння якості життя «дарагіх раzzєян».
Підтримувати гомеостаз вони можуть тільки екстенсивними методами шляхом надексплуатації людських і природних ресурсів та перманентної зовнішньої експансії. І вони це інтуїтивно розуміють.
А відтак, і діють відповідно, роблячи все, що можливо, для продовження життя своєї гібридної й безплідної держави коштом інших. Отож на теперішньому історичному етапі для збереження себе Москва повинна взяти під контроль усі альтернативні джерела й шляхи доставлення стратегічних енергоносіїв в ЄС і «далєє вєздє».
Цю мету російське суспільство реалізує продумано і послідовно на чолі із путіним. Умовляти РФ поводитися «цивілізовано» так само ефективно, як привчати вовка їсти травичку і не лазити до кошари по вгодованих овець.
До речі, «зелені» чи пак уже «смарагдові» служки та підпанки з Офісу на Банковій чимало доклалися до того, щоби цих самих овець підготувати для зграї вовків із РФ. Колисали роками своїми «Сватами» й «Кварталом 95», «лішь би нє била вайни».
Зупинити геополітичного хижака виключно економічними методами, без застосування військової сили неможливо. Але євроатлантична (і українська) спільнота, заколисана вірою у примат «економіки» так довго затягувала підготовку до збройного протистояння з РФ, що довела ситуацію до критичної межі.
Правда, свіжа риторика політичних лідерів та світочів політичної думки західного світу говорить про початок усвідомлення необхідності виходу з економічних і «дипломатичних» рамок для відновлення світового порядку. Це має гарантувати функціонування світової економіки.
Але продовження сприйняття агресивної поведінки РФ як наслідку ексцесів у діях «авторитарної влади», що «захопила країну», сподівання на можливість «демократизації» Раzzєї у теперішніх кордонах («ат Карєі до Карєліі») й у результаті відмова від курсу на докорінний демонтаж злоякісного утворення веде до поразки. А отже, марної витрати часу і ресурсів.
