Цей день в історії: народився Богдан Хмельницький, який вогнем і мечем покарав гонорову шляхту
Але попри військові звитяги національно-визвольної війни 1648-54 років постать Гетьмана залишається неоднозначною...
В цей день 27 грудня 1595 року народився гетьман України Богдан Хмельницький. Герой України, який визволив заселену нашими предками нашу землю, звільняючи її від панування зайд-чужинців.
Таким був результат національно-визвольної війни, коли козаки Богдана вогнем і мечем випололи інтернаціональний бур'ян народів-паразитів, що вважали вже себе господарями на нашій землі. А його дії кінець кінцем призвели до розвалу могутньої польської держави.
Але попри військові звитяги національно-визвольної війни 1648-54 років постать Гетьмана залишається неоднозначною. Причиною тому вимушений союз з московським царем.
День народження Богдана Хмельницького прекрасний привід дізнатися цікаві факти з його життя і діяльності.
Дружба з польським королем Владиславом.
В тіні короля Владислава.
Реєстровий козак Хмельницький під час одного з боїв під Москвою врятував королевича Владислава, і потім той завжди прихильно до нього ставився. Повернувшись на батьківщину, брав участь у польсько-османській війні 1620—1621 років, під час якої в битві під Цецорою батько й син Хмельницькі потрапили в османський полон.
Після звільнення з полону почав активно брати участь у морських походах запорожців на османські міста (кульмінацією цього періоду став 1629 рік, коли козакам вдалося захопити передмістя Константинополя).
На Службі польській короні
Від 1637 року Хмельницький — серед вищої козацької старшини. Брав участь у повстанні проти Речі Посполитої і як військовий писар підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637 року.
Дослідник Дмитро Вирський припускав, що в 1638 році брав участь у боях на стороні коронного війська. Восени 1638 року Хмельницький був членом козацького посольства до короля Владислава IV Вази.
Є підстави вважати, що він належав тоді до тієї старшини, яка вважала за можливе порозуміння Війська Запорозького з Республікою Обох Націй. Однак подальший хід подій довів йому повну неможливість згоди.
Польська ординація 1638 року скасувала автономію Війська Запорозького й поставила Козаччину в безпосередню залежність від військової влади Речі Посполитої в Україні. Хмельницький утратив військове писарство (цей уряд скасували) і став одним з сотників Чигиринського полку. Наступні роки Хмельницький присвятив головно своєму господарству на Чигиринщині (Суботів, слобода Новоселище й суміжні землі).
Випадок, який змінив життя. Не обійшлося без жінки.
Як ми зазначили, Хмельницький був налаштований дружньо до польської корони. Під час правління польського короля Владислава IV він навіть отримав золоту шаблю за те, що воював проти росіян.
Втім той самий відомий випадок повністю змінив його життя й остаточно налаштував проти Польської держави.
Підстароста Чаплинський, в дусі свого часу, розгромив його хутір, вкрав його дружину і висік сина. Звернувшись до короля за допомогою, він був лише обдарований радою захищати свої землі. Так він і вчинив, піднявши повстання, яке пізніше було описано багатьма письменниками та істориками, в тому числі — польськими. Та екранізовано відомими кінематографами.
Початок боротьби
Перемоги 1648 року у битві під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями запалили всенародне повстання українського народу проти адміністрації, шляхти Речі Посполитої та ненависних жидів-орендарів, чого дотепер не в силі забути останні.
Учасник подій — Самовидець (Р. Ракушка) так описує цю хвилю революції, яка почалася в 1648 році й дійшла до свого вершка наступного року:
«Так усе, що живо, поднялося в козацтво, аж заледво знайшол в яком селі такого человіка, жеби не міг албо сам, албо син до войска йти; а єжели сам нездужал, то слугу паробка посилал, а иніе килко их было, всі йшли з двора, тилко одного зоставали, же трудно было о наймыта …, навет где в городах были й права майдебурскіе — и присягліе бурмистрове й райцы свої уряды покидали, и бороди голили, до того войска ишли».
Тріумфальний в'їзд Хмельницького в Київ у неділю 27 грудня після вечірні і зустріч його на Різдво 1648 року як «пресвітлого володаря й князя Руси» із вищим православним духовенством, київською інтелігенцією та єрусалимським патріархом Паїсієм свідчили, що початок нової козацько-гетьманської держави, власне держави Хмельницького був зроблений.
Держава з нуля.
Польський історик Людвік Кубаля, котрий присвятив багато років дослідженню життя й діяльності Богдана Хмельницького, порівнював українського гетьмана з його сучасником — вождем Англійської революції середини XVII століття Олівером Кромвелем, відзначаючи при цьому, що завдання у Богдана Хмельницького виявилося набагато складнішим, оскільки "він не мав у своєму розпорядженні вишколеної інтелігенції й засобів старої, сильної держави. Військо, фінанси, державне господарство, адміністрація, відносини з сусідніми державами — все це треба було створити… Він мусив добирати і вчити людей. Була то людина з кожного погляду надзвичайних вимірів, він переростав талановитих людей настільки, що переступав межі збагненного".
Спецслужба Батька психологічних війн — Богдана
Дарма, що такого поняття як школа розвідників на той час не існувало, саме військове життя було найкращою школою… Збереглися свідчення сучасників про те, що головним «мозковим центром» розвідоперацій був сам Хмельницький.
Він не тільки їх розробляв, а й у найважливіших випадках приймав і відправляв розвідників, проводив з ними інструктаж.
Розвинутою була і агентурна розвідка і контррозвідка, — є свідчення, що Богдан Хмельницький досконало знав, що відбувається в палацах польського короля та турецького султана.
За допомогою розвідувальної та контррозвідувальної служби, Б. Хмельницький шляхом розповсюдження дезінформації прагнув посіяти у ворожому війську непевність у власних силах, панічний настрій. У своїх універсалах до населення та інструкціях до розвідників гетьман наполягав на необхідності створення у стані противника відчуття приреченості, напруги та непевності.
Отже, вперше в практиці тогочасного воєнного мистецтва застосовувалися принципи ведення так званої «психологічної війни». Такі методи були використані гетьманом у ході важливих битв з ворогом під Корсунем, Пилявцями та Берестечком.
Психологічний портрет Великого Гетьмана
Особистість гетьмана як і результати його боротьби теж була дуже суперечливі.
Так, періоди небувалої активності і владності змінювалися апатією і безсиллям. З віком депресії погіршувалися, росла підозрілість.
Малодослідженим, але відомим є випадок у 1651 році, коли Варшава, внаслідок перемог Богдана, вже лежала у його ніг. Але він не розвинув успіх, бо впав в депресію через страту старшим сином Тимішем дружини Богдана — "шляхетної" Мотрони, яку запідозрили у подружній зраді.
Ліна Костенко геніально описала події з життя Хмельницького.
Існує навіть припущення, що Тиміш прибув Мотрону на батьківських воротах. Втім така версія не є історичною. Хоча, якби так і було, то в цьому не було б нічого незвичайного для 17 сторіччя. Тоді подібна форма покарання була звичним явищем як для польського короля, так і для турецького султана чи московського царя.
Богдан відомий ще й тим, що надавав підтримку Київської академії, оскільки був дуже розташований до освічених людей.
Хмельницький був хорошим оратором, прикрашав свою промову народними приказками і яскравими прикладами з життя.
Він любив веселі застілля, народні пісні і був привітним господарем. Хмельницький грав на бандурі — українському народному струнному щипковому музичному інструменті. Гетьман вважався знавцем зброї і коней.
Гетьман був скромним і невибагливим у побуті. Вів просте козацьке життя без надмірностей.
Цитати істориків
"Великий рух народній, піднятий Хмельницьким, дав новий лад усій східній Україні — Гетьманщині".
Михайло Грушевський, 1913;
Втім визнаючи за гетьманом талан до військового керівництва Грушевський значно критично оцінював його як політика.
"Хмельницький став керівником Визвольної війни завдяки тому, що здобув довір'я мас. Він ріс і жив серед козацтва, розумів його прагнення й інтереси. Народні маси зустріли Хмельницького з цілковитим довір'ям, розуміючи, що він є справжнім захисником їх інтересів".
Іван Крип'якевич, 1954;
"Він поводився так, неначе був монархом суверенної держави, й розвинув широку дипломатичну акцію на міжнародному полі для зміцнення свого становища.
Дмитро Дорошенко", 1921 рік.
Шевченко про Богдана
Великий український поет та Батько сучасної української нації неодноразово звертався до образу Б.Хмельницького як у поетичній, так і у художній творчості. Вперше — у 1837 році, в офорті «Смерть Богдана Хмельницького». Свої враження про події минулого Шевченко передав також у роботах «Дари в Чигрині 1649 року», «Богданові руїни в Суботові», «Богданова церква в Суботові», в останніх — переважає елегічний (сумний-ред) настрій.
У поетичній творчості образ Хмельницького проходить у багатьох творах, зокрема у віршах («Розрита могила», «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові», «За байраком байрак», «Осії. Глава XIV», «Якби-то ти, Богдане п'яний…» та ін.), драмах («Назар Стодоля», «Никита Гайдай»), російськомовній прозі («Близнецы», «Прогулка с удовольствием и не без морали»).
Оцінка Хмельницького виглядає доволі неоднозначною. У ряді творів поет називає Хмельницького «славним», «благородним», «праведним гетьманом», «козацьким розумним батьком». Водночас Шевченко вкрай негативно оцінює наслідки єднання з Московією, тяжко докоряючи Гетьману.
