Цейтнот Орбана

У перемовників завжди в арсеналі є простий та банальний прийом, який, не зважаючи на свою примітивність, спрацьовує майже напевно. Цей прийом полягає у створенні великої кількості проблемних питань чи навіть нісенітниць для торгу та постійного тролінгу, спрямованому на досягнення бажаного результату у вирішенні справді важливого для тебе питання.

Якщо ж це питання не вирішується або запропоновані варіанти рішення тебе не влаштовують, тобі залишається продовжувати нарощувати градус та створювати додаткові вектори напруги. Звичайна гра на підвищення, в якій важливо не вестися на блеф та маніпуляції.

На жаль, у цій баталії ми опинилися серед інструментів, які використовує Віктор Орбан у своїй грі проти європейських інституцій за десятки мільярдів євро надходжень, що залишаються замороженими з огляду як на порушення принципів верховенства права, так і підозри у корупції. Окрім уже традиційних проблем із запровадженням санкцій проти Кремля, Угорщина створює нам та Європейському союзові ще додаткові de facto, гальмуючи розширення експорту української електроенергії в Європу.

Це проблема і для України, і для її сусідів, які розраховують на підтримку – недарма за нею до Києва приїжджав польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький, а про важливість експорту говорила у своєму посланні Урсула фон дер Ляєн. Цією ж подією можна в якомусь сенсі всіх нас привітати – ми ще не стали членами ЄС, а вже потрапили в жорсткі політичні суперечки всередині блоку.

І хай вас не лякають голосні заяви рупора Кремля, який схвалює "суверенну позицію" Угорщини щодо багатьох питань у ЄС. Вся справа таки в європейських фондах, які Брюссель вирішив заморозити, щоб привести Орбана до тями.

І він бореться за них з пролетарською гідністю та без огляду на репутацію – потураючи Владіміру Путіну і демонструючи, що європейська "єдність" йому не цікава – його цікавлять тільки гроші. І все одно чиї вони будуть – Москви на дешевому газі чи Брюсселю.

Саме тому Орбан заблокував пропозицію ЄС про створення спеціального представника ООН з прав людини, який мав би наглядати за діями росіян. І саме тому угорський оператор електричних мереж раптом вирішив, що треба ретельно дослідити вплив розширення експорту електроенергії з України на їхній ринок і для цього їм потрібно кілька місяців.

Тут треба трохи пояснити, при чому тут угорці. Вони не купують електроенергію в Україні з політичних міркувань, не зважаючи на історичні комерційні відносини у цій сфері, але представник їхнього оператора очолює робочу групу з ринкових питань та звітує про вплив збільшення українського експорту на ринок в континентальній Європі.

Після того, як ми синхронізувалися з ЄС, кожні додаткові мегавати відкриваються для нас тільки на підставі позитивних звітів двох робочих груп. Нині саме день розгляду звітів та прийняття чергового рішення щодо збільшення обсягів українського експорту, але не зважаючи на нагальний дефіцит на європейському ринку, угорці під надуманим приводом зробили його мінімальним та підвісили в повітрі подальше розширення.

Вони прекрасно розуміють, що таким чином створюють проблеми для Києва, Варшави та Брюсселя:

• Києву потрібні гроші – чесно зароблені;
• Варшаві критично потрібна допомога з експортом і президент Володимир Зеленський її пообіцяв;
• Брюсселю ж потрібне і те, і друге, бо це свідчення єдності Європи й ще один крок для посилення енергосистеми.

А Орбану потрібні гроші та перемога у шантажі ЄС. Так, ми також в цій грі й нам треба звикати тут битися за свої інтереси, створюючи союзи та викриваючи брутальність мотивів та сутність проблем.