Чи можна пізнати божественне?

Ксенофан Колофонський: перший критик антропоморфних богів

Цікаво, що Ксенофан Колофонський ще у VI столітті до нашої ери поставив під сумнів одразу дві класичні релігійні традиції:

1. Антропоморфність богів

У давньогрецькій міфології боги зображувалися з людськими емоціями, недоліками та зовнішністю. Ксенофан уважав це безглуздям і дотепно додавав, що у корів Бог виглядав би як корова. Він займався порівняльним релігієзнавством, і в поетичному варіанті ця думка звучала так:

Ксенофан висміював забобони й говорив, що у людей боги поводяться, наче підлітки в період гормонального дозрівання — вони весь час ревнують, сваряться й зраджують одне одному. Наприклад, Зевс постійно зраджує своїй дружині, а Гера витрачає увесь час на покарання тих, хто її образив. Ксенофан обурювався тим, що грецькі поети приписували богам усілякі вади: «Усе, що ганебне й сороміцьке в людей, те Гомер і Гесіод поклали на богів: крадіжки, перелюб і взаємний обман». Люди просто проєктують людські риси на небо, бо нічого іншого вони робити не вміють.

2. Множинність богів

Ксенофан уважав, що істинне божество повинно бути вічним, незмінним і досконалим. І що Бог має бути єдиним і неповторним: «Один Бог, величніший серед богів і людей, зовсім не подібний до смертних ані виглядом, ані думкою». Він не був монотеїстом і допускав існування молодших богів, проте підкреслював, що верховне божество може бути лише одне й воно якісно відрізняється від усього людського. Бог Ксенофана не має фізичного тіла, як у людини, не народжується і не помирає, не страждає, не радіє, не гнівається й керує всім лише своєю волею та розумом.

Але найсміливіша його думка полягала в тому, що, визнаючи колосальну різницю між обмеженою людиною і безмежним всемогутнім Богом, Ксенофан визнавав межі людського пізнання й сумнівався, що люди будь-коли зможуть по-справжньому осягнути божественне. Це робило будь-які розмови про Бога безглуздими за замовчуванням.