Цими днями минає 75 років з дня проведення більшовиками псевдособору з “ліквідації” УГКЦ

До уваги наших читачів фільми про заборону і легалізацію найбільшої переслідуваної Церкви XX століття.

8-10 березня 1946 року відбувся Льві́вський псевдособор скликаний у Львові згідно з планом НКВС СРСР із ліквідації Української греко-католицької церкви, ініціативною групою у складі трьох священників, яких більшовикам вдалося зломити – Гавриїла Костельника, Михайла Мельника, Антонія Пельвецького.

Вони були представників трьох єпархій Галицької митрополії: Львівської, Перемиської і Станиславівської, не визнаний Ватиканом.

Оскільки жодного єпископа УГКЦ на цьому соборі не було, завдяки чому, згідно з канонічним правом, Львівський «собор» був лише неканонічним зібранням. Саме тому як УГКЦ, так і вся католицька церква, вважають це зібрання псевдособором.

Постанню Ініціативної групи і скликанню «собору» передував масовий фізичний і моральний терор органів НКВС у 1944–1946 роках над усіма ієрархами греко-католицької церкви в Галичині з митрополитом Йосифом Сліпим на чолі – і засудження їх таємним судом у Києві в березні 1946 р. на довгострокове ув'язнення або заслання до таборів примусової праці.

Як відомо з історії, попри терор більшовиків та переслідування, УГКЦ продовжувала діяти підпільно, отримавши назву катакомбної церкви.

В 1989 році УГКЦ вийшла з підпілля.