Державна перебудова воюючої України за зразком Японії
Опорою зміцнення нашого суспільства є не держава, а нація. Держава — лише інструмент для ведення справедливої національної політики.
Допоки існуватиме в Україні міністерство юстиції із совєцькою системою права, кого б люди не вибрали, завжди у нас буде КПСС зі всіма силовими установами. Тими, які залишились нам ще від Лєніна-Сталіна, не реформовані, не люстровані, не засуджені за злочини проти людства.
А навпаки, ще більш вишукано навчилися із розвитком технологій прислужувати та вбивати фізично і морально, всіх кого із народу не влаштовує влада. Обливають кислотою Катерину Ганзюк, добивають кастетом у голову, що аж черепна коробка проламана у В'ячеслава Чорновола, та й по тюрмах тримають патріотів-воїнів.
За всі 33 роки, силовики не служили народу, а бюджетним злодіям, розстрілюючи Майдан і допомагаючи надалі псевдо владі обкрадати оцей самий народ, який є бенефіціаром, власником всього рухомого і нерухомого майна на території Держави Україна. Це ми, українці!
Наш народ досі, ціле покоління вже прожило при незалежній Україні, але залежній від своєї влади, не може позбиратися із думками, що із тією раковою пухлиною зробити. Ця гидотна пухлина виросла на тілі народу із дозволу кожного із нас.
Згадайте лишень за вибори презедента і депутатів від 1991 року і до 2020-го, й усе стане зрозуміло. Рецепт у лікаря-хірурга один — терміново вирізати, поки метастаз не видно, воно не підлягає лікуванню.
Це відомо всьому світові, тільки чомусь не українцям. Ви ж вже остаточно за 33 роки на факті переконалися, люди, що влада всіх шести президентів (їхні прізвища у всіх на вустах), це про їхні вкрадені мільярди, гроші та про наше з вами, вкрадене щастя.
Навіть інфографіки рейтингів країн існують з індексом щастя. І там люди нічим від наших не відрізняються, у них просто найкраща система права.
Не придумана Лєніним, яка у нас досі триває. Обрана ще батьками-творцями тих держав, система права, де всі рівні перед законом, від президента до двірника: вкрав, у тюрму, вбив людину, повішали...
В Японії до Другої світової війни взагалі дійшло до різні між азійськими родинними кланами, а розводила їх, вирішувала конфлікти, знаменита Якудза. До ручки дожились їхні феодали-землевласники, тож після 1945 року ними правив 10 років генерал-губернатор зі США.
Ну, він якось зібрав тих ватажків банд у себе у кабінеті й наказав їм обрати собі та для Японії таку систему права, яка б усіх їх влаштувала. Довго їздили шукали, вивчали все до коми, їхні юристи по Європі, ту систему права, яка всім їхнім кланам підійшла б і нарешті примирила б, щоби розпочати мирне життя з чистого аркуша паперу.
І знайшли — німецьке право, яке написали у Маґдебурзі, яким колись в Україні вже послуговувались ним наші міста і Київ також, допоки Єкатєріна II не скасувала остаточно. Воно походить від Римського, але вже модернізоване до викликів часу.
Там всі рівні перед законом і недоторкана приватна власність... Якщо стисло! Це та перерізана українська пуповина комуністами, щоби ніколи не відбутись нашому щасливому майбутньому.
Якщо ми не похоронимо і не звільнимо Україну від права з СССР, ми будемо далі колекціонувати злодіїв своїх і чужих. Такий собі світовий відстійник влади для підручників права, майбутнім юристам, як не треба жити.
Війну виграти можемо, померти свідомо за Україну можемо, а справедливу систему права вибудувати для себе і своїх дітей і внуків, досі не вистачає клепки. Тож, шановні правники, чи вам пороблено з вашою головою, що вам не видно алгоритму побудови щасливого майбутнього в модерній Україні для свого народу?
Іменем України, кожного разу звучить з ваших уст, при кожному прийнятому та оголошеному вами особисто — рішенню, на фініші справи, після останнього слова сторін у цьому змагальному судовому процесі. І живемо у лайні та брехні, Іменем України?
Якщо у вас залишилось хоч крихта справедливості у душі, то зберіться докупи та запропонуйте народу вихід із цієї безвиході правової брехні та несправедливості, але вже не з совєцькими зарплатами та пенсіями. За такого становища не збудуємо модерної держави.
Цілком очевидно, що нам треба всього дев'ять суддів у Конституційному суді, як у США, котрі пильнують за справедливістю держави в Америці, щодо простих американців. Переможемо і ту хворобу, становлення молодого громадянського суспільства...
