Ердоган як посередник Трампа для перемовин із Зеленським і путіним
47-й президент США на тижні приймав свого турецького колегу у Білому домі. Вкотре в Овальному кабінеті Дональд Трамп безліч гучних заяв.
Черговий допис Трампа, тепер уже про залучення Реджепа Тайїпа Ердогана до посередництва у війні між Україною та РФ. Ідея не нова: Туреччина вже має досвід посередництва, зокрема в укладенні зернової угоди 2022 року.
Власне, сам Ердоган неодноразово пропонував свої послуги як медіатор, позиціонуючи Туреччину як нейтрального гравця, що підтримує відносини і з Києвом, і з Москвою. Чи варто серйозно до цього ставитися?
Назвати Ердогана посередником — ефектний хід, що вписується в його стиль «миротворця», але без чітких домовленостей і механізмів це виглядає як спроба показати активність. Отже, це ніякий не реальний крок до миру.
До того ж, його команда вже показує суперечливі сигнали: від «швидкого миру» до «це не буде легко». Скоріш за все, це гра на публіку, щоби підкреслити контраст із попередньою адміністрацією.
Трамп, називаючи Ердогана посередником, не пропонує нічого, що могло б зацікавити Туреччину чи компенсувати її зусилля в посередництві. Особливо, коли Анкара вже перевантажена близькосхідними проблемами.
Без конкретних стимулів — наприклад, підтримки в сирійському питанні або завершенню війни у Ґазі, економічних бонусів — Ердоган навряд чи кине всі ресурси на українсько-російський трек. До того ж, Трамп не згадує, як вирішувати конфлікти інтересів Туреччини із РФ (як-от у Сирії чи Лівії).
Відтак, це робить його заяву ще більш абстрактною. Отже, насамкінець наголосимо, що заява виглядає як порожній жест (гасла заради гасел на публіку), оскільки не враховує реальних пріоритетів Туреччини.
