Глибока криза європейського пацифізму сплачена кров'ю українців
Після 24.II.2022 міжнародний рух за мир, особливо у Старому світі, постав перед викликом, який кинула всім нам ресурсна федерація московії.
Найбільш прогнилими виявилися німецькі, французькі, італійські та шведські пацифісти, тоді як польські, чеські, литовські та естонські показали власну ігноровану десятиліттями міць.
Окремо від усіх них стоять фінляндські, повідомляє інформаційна агенція "Останній Бастіон" із посиланням на розслідування впливового аналітичного видання "Ulkopolitiikka-lehti".
Згідно з оприлюдненими внутрішніми методичками, загальноєвропейський рух за мир став тріщати по швах, оскільки не всі пацифісти закликають припинити надання Україні збройової допомоги.
Західні, на відміну від східних, на всі 100% показали своє лівацьке (а отже і проросійське – прим. ред.) нутро, вимагаючи перш за все від українських захисників негайно припинити ведення вогню, щоби досягти миру (чи зупинять росіяни агресію, тим пропагандистам "миру у всьому світі" байдуже – прим. ред.).
«Між різними країнами та організаціями, які там діють, існують розбіжності щодо того, як слід сприяти миру під час війни, не зупиняючися лише на порожніх пацифістських гаслах. Українські громадські організації не задовольнилися тихо спостерігати за ситуацією збоку, коли їхні колеги відверто вимагають не опиратися російському геноциду. Духовна основа руху за мир зазнала краху.
Найгірша ситуація у Німеччині, де організований пацифізм має давню традицію. Німецький рух за мир є одним із найстаріших, найбільших і найкраще організованих в Європі, а також розгалужені міжнародні зв'язки. У нього доволі місці опора в особі лівих партій "Die Linke" і соціал-демократів. Саме вони доносять тезу, що в Україні триває не європейська, а східна війна, або взагалі виключно локальний конфлікт», – прокоментував ситуацію очільник аналітичного центру "Osteuropa Zentrum" у Берліні пан Димітрі Стратієвскі.
Східноєвропейські борці за мир, зокрема з республік Балтії, відкидають дипломатію як мирне посередництво та врегулювання конфлікту, спричиненого підступним нападом Росії на Україну, адже тоді їм самим доведеться зіштовхнутися з окупантами на власному полі бою.
Генеральний секретар пацифістської організації "Suomen Sadankomitea" Ярмо Пюкяля зазначив, що важко побачити інші ефективні способи підтримки України, крім, як допомагати жертві агресії зброєю:
«Будьмо відверті, я не думаю, що хтось дійсно на весь голос скаже, що підімо на Східний фронт, кудись під Бахмут, із соняшниками у руках і заспіваємо "Kumbaya". Цього не буде, бо з Берліну чи Парижу легко закликати до миру, коли ти спостерігаєш за бойовими діями у кафе, поїдаючи братвурст чи круасан.
Водночас мушу наголосити на тому, що якби у людства була відсутня сьогодні ядерна зброя, ця війна, мабуть, уже б закінчилася. Ось так сильно ми боїмося ядерної війни та прямого зіткнення між США і Росією. Війну в Європі часто сприймають як бінарність: на одному кінці війна в Україні, а на іншому – повний мир. Так не буває, якщо десь проливається кров, ми маємо хоча б вплинути на те, щоби припинити це».
Зі слів провідного фінського пацифіста, надто мало людей у світі відчули так званий "ідеальний мир", бо поки існує насильство у суспільствах, скажімо у тій же РФ чи КНР, то існує апарат насильства, що складається з армії та поліції, які працюють на масштабування ескалації.
Натомість старший науковий співробітник Інституту зовнішньої політики Німеччини пан Мануель Мюллер стверджує, що багато прихильників теорії змови щодо вакцин, які активно виступали під час пандемії коронавірусу, тепер проголошують антиамериканізм в ім'я миру:
«Очорнення американців особливо добре відповідає наративу Кремля. Спроби зовнішнього впливу отримали більше простору, ніж раніше, тому що партійна політична підтримка лівих і соціал-демократів руху за мир у Німеччині почала руйнуватися.
Концепція миру, як така є гнучкою, проте німецькі ліві прямі у своїх висловах і діях, що помітно на закликах припинення озброювати Україну, яка має здатися на поталу агресору. Можливо, я висловлю не популярну думку, але існує багато поглядів на роль руху за мир, і не всі образи завжди правильні. Німецький один із неправильних».
Повномасштабна російська війна геноцидного типу, розпочата торік 24 лютого, змусила пацифістський рух в Європі переоцінити стійкість своїх аргументів і дій, коли Москва кидає виклик міжнародній системі, заснованій на усталених нормах та правилах, систематично та планомірно знищуючи цивільне українське населення.
«Молоді люди, які долучаються до миротворчої діяльності, тепер більше цікавляться деколоніалізмом, боротьбою проти расизму, а також питаннями навколишнього середовища та кліматичної безпеки. Хоча рух за мир – це не пожежна служба, яка прибуває на місце, коли будинок уже горить.
Коли війна почалася, вона всі зусилля борці за мир мають іти за логікою війни. Коли війна закінчується, роль пацифістів полягає у підтримці реконструкції суспільств і зміцненні миру, який було укладено. Я стурбована тим, що життєвий простір руху за мир звужується, а роль організацій зменшується.
Дотепер пацифізм займав важливу позицію сторожового пса влади, якого чують у комітетах і під час підготовки законів. Російська агресія докорінно все змінила, поглибивши невидиму внутрішню кризу, яку нам доведеться долати вже, а не потім», – пояснила ситуацію представниця фінляндської пацифістської організації "Rauhanliito" пані Лаура Лоденіус.
Своєю чергою, медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам про те, як політика умиротворення та уникнення нагнітання воєнної ситуації не спрацювала, тож в українців є повне право бити по цілях у глибині Росії.
