Гра у демократію знищить ситуативних популістів у владі
Якщо уряд мудрий і дбає про розвиток як великих міст, так і сіл, — ситуація у країні буде стабільною. Але це не про Україну, звісно ж.
У Туреччині, Угорщині, Словаччині та США — скрізь бачимо одну й ту саму картину. Урбанізоване, краще освічене, а подекуди ще й в цілому молодше населення великих міст прагне розвитку й мріє про краще майбутнє.
Натомість малоосвічені, часом у середньому старші мешканці малих містечок і села прагнуть збереження традицій і мріють про краще минуле. Це призводить до постійного політичного «перетягування ковдри» між модерністами й традиціоналістами.
В умовах демократії нічого страшного в цьому нема, але тоді вибори виграє невеличка група switchers, «перекиданців», які тримають політичну «золоту акцію» й додають свої голоси то одному, то іншому табору, примушуючи політичну систему почергово тиснути то на одну, то на іншу педаль цього велосипеда й таким чином тримати баланс.
Але для того, щоби нічого страшного не сталося, треба зберегти демократію, передусім плюралізм в медіа. Інакше відбудеться «демократична консервація» за угорським зразком, така приваблива для певних українських політиків із колишньої монобільшості.
За умов відсутності демократії невдоволення позбавлених голосу традиціоналістів (які більше готові за свої цінності вмирати й менше готові заради них емігрувати) може призвести до реакційної революції, як це сталося в Ірані. Але навіть в умовах демократії сторонам треба навчитися домовлятися, бо відсутність перспектив порозуміння може привести до суспільного розколу й протистояння.
І краще не доводити до високого рівня напруги, а для того потрібно навчитися говорити одне з одним. Тож, якщо ми на боці модерністів, то треба думати, як займатися громадянською просвітою традиціоналістів, щоб пом'якшити загрози нашому майбутньому.
А в нашому випадку зараз взагалі стоїть гостре питання із відновлення національних традицій та історії, а не заякоріння у минулому (що спостерігається роками у росіян). По суті, у нас досі обрубане коріння нації, тож якщо його не відновити, ми станемо «країною Арестовичів» під ворожим триколором.
