Хочете знати правду про війну — фільтруйте отриману інформацію
Одразу варто наголосити, що вам усім буде неприємно читати наступний текст. Він ніби банальний, але фахівці під ним точно підпишуться.
Довго спостерігаючи за тим, як на Заході та в Україні «борються з дезінформацією», важко не впасти у відчай. Фактчекінг та спростування фейків, семінари із медіаграмотності та рейтинги надійності ЗМІ — все це дуже круто.
Проте все це має користь лише для вузького кола осіб та організацій. Тобто тих, хто працює із інформацією хоча б на напівпрофесійному рівні та мають здатність сприймати новини критично.
Це таке собі умовне інформаційне ППО, що має обмежену здатність захищати дуже обмежене коло об'єктів, не гарантуючи при цьому безпеки навіть для них. При цьому спростування міфів подекуди лише подовжує цикл життя цих самих міфів для некритичних аудиторій.
Як і з ракетними обстрілами, яким протистоїть лише ППО, так і з дезінформацією, якій протистоять лише фактчекінгом, — це максимально комфортна для агресора ситуація. Він може атакувати коли, де і як захоче.
Найгірше, що для нього може статися, — це витратити зусилля марно але завжди без жодної шкоди для себе. Хіба що з тією різницею, що ракети треба будувати й накопичувати, а масштабування ботоферм і штампування дезінформаційних операцій в еру розвинутих великих мовних моделей дозволяє насичувати інформаційний простір такою кількістю атак, з якою не впорається жодне «дезінформаційне ППО».
Якщо у боксерському двобої навіть приблизно рівних супротивників один обмежується лише ухилянням і блокуванням ударів, рано чи пізно він впаде на ринг. Так влаштована система у цьому виді спорту.
Якщо у боротьбі із дезінформацією особи, організації та держави, які сприяють розповсюдженню дезінформації свідомо та подекуди несвідомо, не несуть жодної відповідальності за це та не відчувають дуже конкретних наслідків своїх злих умислів та помилок, то така боротьба для них — це хіба що привід посміятися. А відтак і подвоїти свої зусилля.
Це не означає, що фактчекінг чи інші м'які заходи не потрібні. Так само як і ППО, вони мають сенс та місце у загальній системі, але це лише один з багатьох пазлів загальної мозаїки, якщо йдеться про справжнє бажання побороти дезінформацію.
Насамкінець додамо, що німецькі фактчекери ще від часів коронавірусної пандемії б'ють на сполох: усе більше людей серед опитаних стверджують, що не хочуть фактів. Їм комфортніше свідомо залишатися у своїй бульбашці; певне, наслідок «багатьох правд».
