І мертві позаздрять живим: драма Катарини Камподоніко
1804 року у бідній родині у Ґенуї народилася дівчинка. Батьки охрестили її ім'ям Катарина, віщуючи добру долю, але не склалося...
Настав час, коли молодиця мусила виходити заміж. Традиційно, як для Італії середина XIX століття — за алкоголіка, що розпускає руки; ну, з ким не буває.
Тільки на відміну від усіх інших жінок Ґенуї, Катарину таке становище не влаштовувало. Терпіла вона якийсь час свого нелюбого чоловіка, а потім зробила на ті часи немислиме — розлучилася!
Подія сколихнула не тільки рідне місто Катарини, а й увесь тогочасний католицький Старий Світ. Розгляд справи тривав довго й урешті суд дав дозвіл на розлучення, «заради справедливості» присудивши виплачувати колишньому чоловікові аліменти.
А тому довелося Катарині багато й довго працювати; солодощі свого виробництва продавати, горіхи, бублики... Роки йшли, товар продавався добре, знали її багато хто і багато де, хоча, звичайно, дуже засуджували та пліткували позаочі.
Уродженка Ґенуї спромоглася на не можливе у той час, коли жіноча доля цілком залежала від чоловіка, здобути свободу й заробляти на хліб щоденний самостійно було справжнім викликом. І навіть родичі ставилися до Катарини погано і нестерпно.
Та на ці докори навколишніх, жінка не зважала, продовжуючи наполегливо працювати, сколотивши пристойний статок; дітей вона не мала. Вже у похилому вже віці вона випадково почула розмову тих родичів, які не особливо любили її.
І як же здивувалася Катарина, почувши, що вони готові розподілити між собою її майно, набуте працею і потом, хоча вона, начебто, і в саван завертатися ще не збиралася. Тому вирішила жінка зробити нечуване — замовила собі мармурову надгробну статую, на весь зріст.
З кращого мармуру постала скульптура у самому центрі Монументального цвинтаря Стальєно у Ґенуї, що нагадує знаменитий римський Пантеон. Вона не пошкодувала на це все своє майно, призвівши до цькування злостивих родичів.
Ох, що творилося тоді у місті: гнів, розпач, обурення запанували на вулицях Ґенуї! Простолюдинка, яка розвелася, пішла проти правил і норм тогочасного консервативного католицького суспільства із найкращого мармуру статую, у кращому кутку цвинтаря встановила за життя.
Але Катарині було все одно, а менш як через рік і зовсім упокоїлася вона навіки й знайшла останній притулок саме там, де й хотіла, забравши гроші із собою до могили, щоби завидливі родичі не розтринькали. З відтоді місце її поховання стало туристичною родзинкою.
Якщо завітаєте колись до Ґенуї, обов'язково ідвідайте Монументальний цвинтар Стальєно і могилу Катарини Камподоніко. Адже як сказав сам Марк Твен: «Я забуду побачені палаци, але точно не забуду цвинтар Стальєно, там є на щó подивитися».
