Каденція Зе! добігла кінця. Хто замінить самозваного Черчилля?
«Президент Голобородько» завершив виконання обов'язків голови держави Україна. Однак він продовжує сидіти на Банковій, узурпувавши владу.
Пригадалося, як 10 травня 1940 року британський король Джордж VI офіційно призначив Вінстона Черчилля прем'єр-міністром. Цю посаду він отримав не як лідер партії, яка перемогла на виборах, а внаслідок надзвичайних обставин.
7-9 травня 1940 року у Палаті громад відбулися так звані «Норвезькі дебати», спричинені поразками, які німці завдали союзникам у квітні 1940 року у Норвеґії. Крім того, 10 травня почався генеральний наступ Вермахту на Західному фронті.
І хоча дебати закінчилися голосуванням про довіру прем'єр-міністру Невілу Чемберлену, це призвело до його відставки та формуванням нового уряду. Але вже під керівництвом Вінстона Черчилля, який керував Великою Британією аж до закінчення війни в Європі у 1945 році.
А тепер повернемося в Україну. Президента Володимира Зеленського його прихильники порівнюють із Вінстоном Черчиллем (навіть якось відзначили його премією імені останнього).
Проте головна відмінність між ними полягає не в пафосі виступів (віддамо належне артистизму Зеленського), а в тому, що Черчилль сформував на широкій основі коаліційний уряд, включивши до його складу представників всіх опозиційних партій. Наприклад, лідер лейбористів Клемент Еттлі тоді став віцепрем'єром, а в 1945 році вже виграє у Черчилля вибори.
Адже під час війни архітектура влади має об'єднувати націю, а не роз'єднувати. Натомість в Україні, в умовах війни, ми не маємо уряду національної єдності, на порядок денний виносяться питання, які розколюють суспільство.
Чомусь на думку Банкової громадяни України мають або воювати, або допомагати коштами воювати, причому мовчки. Питання, наприклад, приватизації, ринку землі, ефективності державного адміністрування, відбудови країни, освіти тощо взагалі не мають нас стосуватися.
