Казино в масці лотереї: як оператори обходять правила
Монополія під прикриттям: чому лотереї в Україні стали проблемою.
Лотерейка, яка прикидається — і заробляє
До нас, до антикорупційної експертної ради «PlayCity», надійшли скарги: у них стверджується, що МСЛ і УНЛ, працюючи як оператори лотерей, насправді здійснюють діяльність, що має всі ознаки гемблінгу.
Ми відкрили сайти МСЛ та УНЛ — і побачили таку картину: TV-ігри, «рулетки», коефіцієнти, миттєві ставки і «футболи», які можна «вгадувати» у реальному часі. Те, що виглядає і працює як онлайн-казино, просто названо лотереєю. Але від цього воно не перестає бути гемблінгом.
Такі ігри суперечать закону — зокрема, частині 10 статті 9 Закону «Про державні лотереї», яка прямо забороняє імітувати азартні ігри, особливо рулетки та гральні автомати. Проте це відбувається. Від імені «лотереї».
Лотерея і гемблінг — різні речі згідно з українським законодавством.
МАРКЕТИНГ:
Реклама гемблінгу в Україні підпадає під значно жорсткіші обмеження, ніж реклама лотерей. З 1 квітня 2025 року реклама азартних ігор дозволена лише у визначених каналах: на телебаченні та радіо — виключно в нічний час (з 23:00 до 6:00), у зареєстрованих онлайн-медіа, із обов’язковим віковим таргетингом 21+. Крім того, категорично заборонено використовувати у просуванні публічних людей, блогерів, артистів, спортсменів чи будь-які «медійні обличчя», а також заборонено посилатися на теми війни, здоров’я, соціального захисту, обіцяти «гарантовані виграші» або показувати процес гри.
Натомість державні лотереї цими обмеженнями не обтяжені — вони рекламуються за стандартним Законом «Про рекламу», тобто на рівні з пральним порошком чи знеболювальним, без вікового фільтру, у будь-який час доби і з будь-якими обличчями в кадрі.
ПОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ:
На перший погляд може здатися, що лотереї обкладаються жорсткіше. Розбираємо.
Онлайн-казино сплачує:
-
щорічну плату за ліцензію: 6500 мінімальних заробітних плат (на 2024 рік — це 53 300 000 грн);
-
податок на валовий ігровий дохід (GGR): 18% від суми всіх ставок мінус виплачені виграші;
-
податок на прибуток підприємств: 18%;
-
податок із виграшу гравця: 19,5% (18% ПДФО + 1,5% військовий збір).
Оператор лотерей сплачує:
-
податок на дохід від лотерей: 30% від доходу, що залишається після формування призового фонду (тобто база оподаткування значно вужча);
-
податок на прибуток підприємств: 18%;
-
податок із виграшу гравця: 19,5% (18% ПДФО + 1,5% військовий збір).
Погане й інше: вхід на ринок лотерей фактично закритий. Ліцензію на організацію можна отримати лише в тому разі, якщо в тебе вже була така ліцензія. Усі інші — поза грою. Формально ліцензію може отримати лише заявник із щонайменше трьома роками досвіду випуску та проведення держлотерей (ст. 6 Закону). Нових ліцензій не видавали з 2013 року, чинні — лише продовжуються. Закон дозволяє зараховувати іноземний досвід (із обмеженнями щодо держав-агресорів), якщо єдиним засновником претендента є іноземний оператор із таким досвідом; змінювати склад засновників протягом трьох років після отримання ліцензії заборонено. Нібито це розширює коло потенційних учасників, але без затверджених ліцензійних умов, а також порядку та критеріїв конкурсного відбору операторів — доступ до ринку лишається закритим.
Ми розібрали це все на засіданні, перевірили і можемо сказати одне: ситуація вимагає швидкого втручання. Ми вже передали матеріали скарг і до «PlayCity», і до Бюро економічної безпеки.
Усе, що виглядає як гемблінг, пахне як гемблінг, але називається «лотереєю», — має регулюватися як гемблінг або «вичищатися».
А ринок, де немає доступу для нових учасників, — це не ринок, а закрита монополія із законодавчим прикриттям.
Час це міняти. І ми вже зв’язалися з регулятором із цього питання.
Пошта для нових скарг: aeg.playcity@gmail.com
