«Космонавти» керують війною
Як цифровізація Федорова перетворилася на бюрократичний абсурд.
Все, що потрібно знати про «геніальну та продуману реформу» від найкращого у світі міністра оборони Михайла Федорова (а я називаю його «невігласом»).
Суть справи.
Два дні тому особовий склад розвідувально-пошукової групи нашого батальйону проводив зачистку певної місцевості. За даними розвідки, туди інфільтрувалися двоє військовослужбовців противника.
Група за моїм наказом висунулася у визначений район і миттєво виявила ворога. Противника було знищено внаслідок стрілецького бою. Як трофеї здобули дві радіостанції, два автомати, документи та телефони зі схемами й маршрутами, а також два рюкзаки з майном. Зробили фотозвіт на місці ліквідації.
Далі, згідно з установленою процедурою, ми підготували всі донесення й звіти, внесли подію до журналу бойових дій, склали рапорти та пояснення учасників і повернулися до своїх справ.
Аж раптом особовий склад нагадав мені про чутки щодо «казкової реформи» пана Федорова. Згідно з нею, за кожного противника, вбитого у стрілецькому чи рукопашному бою, обіцяють премію у 15 000 гривень.
Але є нюанс — обов’язковою умовою є «відповідна відеофіксація».
Ми почали ламати голову над тим, яку саме відеофіксацію уявляє собі міністр: камер відеоспостереження на позиціях піхоти немає; бодікамери на спорядженні піхотинця нормами забезпечення не передбачені; якщо ж ідеться про відео з «Мавіка», то будь-який адекватний командир заради збереження життя людей замість відеозйомки стрілецького бою краще причепить до того «Мавіка» «бімби» та знищить ними ворога з повітря, ніж втягне піхоту у стрілецький бій.
Тому, помилково вважаючи авторів наказу людьми, які хоч трохи розуміються на реаліях сучасного бою, ми наївно вирішили, що йдеться про відеозапис результату — ліквідованого ворога.
Відправили туди людей знову, відзняли матеріал із прив’язкою до місцевості. Завантажили дані у профільне програмне забезпечення і... отримали красномовну відповідь:
«Не верифіковано. Просимо надати відеозапис стрілецького бою, який підтверджує, що зазначений о/с загинув саме внаслідок бойового зіткнення. Також просимо долучити відеозапис із бодікамери стрільця для всебічного підтвердження обставин події».
Ця відповідь спершу викликала гомеричний сміх у всіх присутніх на командному пункті. А потім — глибокий сум за армію та державу, коли стало зрозуміло, хто саме керує відомством.
Це ж наскільки треба бути «космонавтами», щоб установлювати подібні норми, маючи нульове уявлення про предмет!
Шановні реформатори, замість позитивного ефекту ви щоразу отримуєте протилежний результат. Бо беретеся за те, чого не знаєте. І це було б пів біди, якби брак знань компенсувався залученням фахівців до розроблення рішень, а не наближенням до себе «стерненків» та молодших лейтенантів у кросівках.
Чому б перед написанням подібної дурниці не порадитися з бойовими комбатами чи комбригами? Наприклад, із тим самим «Кащеєм», якого держава чомусь визнала «непотрібним на службі», тож він звільнився?
Але ж ні — самі з вусами.
Для мене діяльність колишнього керівництва міністерства — це хрестоматійний приклад ефекту Даннінга — Крюгера.
Щиро дивуюся щоденному хайпу на картонках.
Але, з іншого боку, я за право українців збиратися з картонками з будь-якого приводу. Водночас залишаю за собою право розуміти не всі приводи. Цього не розумію, але маємо те, що маємо.
P. S. Окрім зазначених вище причин, які на 90 % унеможливлюють виконання наказу, є ще кілька, які додам уже тут. Навіть якби уявити, що бодікамери є у кожного піхотинця, виникають прості запитання: де їх заряджати на позиціях без стабільного електроживлення та як передавати відео на «велику землю», якщо немає ні інтернету, ні поштових голубів?
P. S. 2. Учора отримали з МО документ із роз’ясненнями щодо «нещодавньої реформи грошового забезпечення» — там на вас чекає чергова порція абсурду. Обіцяю підготувати окремий допис.
Українці!
Обирайте до влади технократів та професіоналів, а не SMM-ників і керівників ботоферм — принаймні, коли йдеться про МО. Інакше проєбете війну.
Доповідь закінчив.
Командир батальйону — підполковник Роман Ковальов.
