Крути-1918: річниця українських Фермопіл
29 січня на залізничній станції Крути сталася доленосна для всієї України подія. Понад 300 юних сміливців дали відчайдушного бою московитам.
Цей бій посідає чільне місце у національній історичній пам'яті, яку намагалися очорнити й викреслити, причому як окупанти, так і колаборанти. Українська молодь без жалю віддала себе на вівтар свободи та державності 107 років тому на Чернігівщини, дарма, що старші покоління не оцінили цю офіру.
Бій у Крутах тривав майже 5 годин між 4-тисячним угрупованням Червоної гвардії під проводом есера-дворянина Міхаіла Муравйова та невеликим, погано озброєним загоном київських курсантів і вояків «Вільного козацтва». У ворога була добра артилерія, у захисників — лише підтримка місцевих мешканців.
Захисники України великою ціною та чималою кров'ю завдали рішучого удару: наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії й мости. На жаль, керівництво Української Народної Республіки не скористалися здобутим шансом, поспіхом втікши до Житомира, а потім до Проскурова.
Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, ремонтувати підірвані й поруйновані переправи, приводити до ладу залізничні колії, й лиш опісля продовжувати просування до Києва.
Наступ орди Муравйова здійснювався не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовську мирну угоду, але не врятувала столицю від кривавої розправи більшовицької голоти.
З тих подій минуло понад століття, але й нині українські воїни знову дають бій загарбникам зі Сходу на всій лінії фронту та щохвилини доводять — Україна була, є і буде вільною і незалежною. Шануймо пам'ять жертовних українців, які віддали своє життя у бою за Крути, який став символом героїзму та самопожертви молодого покоління у боротьбі з агресором.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як теперішня Україна мусить уникнути долі УНР. Цивільним слід знати, що крім поповнення особового складу армія має постійно бути у тонусі, бо морально-психологічний стан запорука Перемоги.
