Ліз Трасс: Війна в Україні – це наша війна

ПОЛІТИКА
07 вересня, 09:43
Ліз Трасс: Війна в Україні – це наша війна

Після зміни власника будинку на Даунінґ-стріт, 10, є привід згадати виступ Елізабет Трасс на прийомі, організованому мером Лондона.

(Увага! Редакція медіаагенції "Останній Бастіон" подає повний українськомовний переклад тексту теперішньої голови уряду Великої Британії, озвучений ще у квітні)

Мілорд-мер, ваша ясновельможносте, пані та панове!

Існувала думка, що сьогодні приречено стати епохою авторитаризму. Три роки тому Владімір Путін заявив, що західний лібералізм помер. Торік голова комуністичного Китаю Сі Цзіньпін стверджував, що Захід занепадає, але це не так.

У квітні 2022 року все виглядає зовсім інакше: останні місяці показали глибоку стійкість людського духу та вільних суспільств. Зіткнувшись із жахливим варварством та воєнними злочинами, які, як ми сподівалися, назавжди пішли в історію, вільний світ об'єднався навколо України в її відважній боротьбі за свободу та самовизначення.

Ті, хто вважають, що вони можуть перемогти за допомогою пригнічення, примусу чи вторгнення, помиляються через цей новий підхід щодо глобальної безпеки. Він не тільки спрямований на стримування, а й гарантує, що агресори зазнають поразки.

Ми не можемо заспокоюватися – доля України висить на волосині. Але зрозуміло й інше: якщо Путін досягне успіху, всій Європі будуть завдані незліченні страждання, і настануть жахливі наслідки для всього світу, а ми ніколи не зможемо почуватися у безпеці.

Тому ми маємо бути готовими до довгого шляху. Ми маємо подвоїти нашу підтримку України. Ми також маємо до кінця забезпечити єдність, виявлену у ході цієї кризи. Ми повинні перезавантажити, переробити та переформулювати наш підхід.

Моє бачення – це світ, в якому вільні нації наполегливі та перебувають у підйомі. Це світ, в якому свобода та демократія зміцнюються через мережу партнерств у галузі економіки та безпеки, в  якому агресорів стримують та змушують вибирати найкращий шлях.

Мета цього довгострокового шляху – нова ера миру, безпеки та процвітання.

Будьмо чесні: міжнародна архітектура, задумана як гарант миру і процвітання, провалилася в ході агресії проти України. Інститути економіки та безпеки, створені після Другої світової та Холодної воєн, виявилися настільки деформованими, що вони швидше допускали агресію, ніж стримували її.

Нинішня росія виявилася здатною блокувати будь-які ефективні дії у Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Путін розглядає своє вето як зелене світло варварству:

  • він відмовився від Основоположного акта РФ-НАТО та Договору про звичайні збройні сили в Європі;
  • він порушив численні заходи щодо контролю над озброєннями;
  • "Велика двадцятка" не може функціонувати як ефективний економічний орган, доки путінська росія залишається за її столом.

Совєцький Союз регулярно використовував своє право вето в ООН, але, попри все заподіяне цим правом зло, навіть він поводився на світовій арені з деякою раціональністю. Він міг дотримуватися деяких угод, коли бачив ризики для стратегічної стабільності, як це було з Договором протиракетної оборони.

Уявіть, СССР був здатен зменшити ескалацію напруженості, коли зіткнувся з нею і відкликав війська, як це було під час Карибської кризи 60 років тому. І йому дещо означала міжнародна репутація.

Жоден із цих факторів не відноситься до Путіна, бо ми маємо справу з безрозсудним бандитом, який не зацікавлений у дотриманні міжнародних норм. І це відбувається у той час, коли світова економіка ніколи ще не була такою відкритою для росії.

Під час Холодної війни західні союзники сприяли процвітанню один одного, але ми обмежували потоки торгівлі, інвестицій та технологій у СССР. У 1990-ті роки ці обмеження було знято, проте це не призвело до очікуваного зростання економічної відкритості та демократії, бо ми сприймали прогрес як належне замість того, щоби застосовувати необхідні батоги та пряники.

А такі лідери, як Путін, відкинули надану їм можливість змінитися, бо боялися втратити владу. Натомість вони, отримавши гроші від експорту нафти та газу, використовували їх для консолідації влади та отримання впливу за кордоном.

«Wandel durch handel»,  – відома німецька гіпотеза про те, що економічна інтеграція нібито сприяє політичним змінам, виявилася хибною. Тепер нам потрібен новий підхід, що поєднує в собі військову безпеку та економічну безпеку, такий підхід, який створює міцніші глобальні союзи, при якому вільні країни більш наполегливі та впевнені в собі, і який визнає повернення геополітики.

Британія завжди протистояла хуліганам, ми завжди ризикували. Тому ми готові бути сміливими, використовуючи нашу силу у галузі безпеки та дипломатії, нашу економічну вагу, а також нашу волю та динамічність, аби прокласти новий шлях.

Ми вже активно працюємо в Україні. Війна в Україні – це наша війна, це війна кожного, бо перемога України – це стратегічний імператив для всіх нас.

Важке озброєння, танки, літаки – ми й використовуємо наші глибокі запаси та нарощуємо виробництво, нам потрібно зробити це все. Завдяки нашим санкціям росія вже зіткнулася з першим дефолтом із зовнішнього боргу за сторіччя, а відтак нам треба йти далі.

Не повинно залишитися джерело, за допомогою якого Путін міг би фінансувати цю жахливу війну – це означає припинення імпорту нафти та газу раз і назавжди. Водночас ми маємо надавати підтримку українському народу, а це означає: допомагати біженцям; передавати їжу, ліки, інші предмети першої необхідності; підтримувати економіку на плаву; а також притягнення режиму Путіна до відповідальності за скоєні ним жахливі злочини.

І тоді, коли в Україні замовчать гармати, це означатиме, що Київ матиме ресурси, необхідні для підтримки безпеки, стримування подальших атак та відновлення. Ось чому ми працюємо в нашій спільній комісії з Польщею, щоби забезпечити оснащення України зброєю за стандартами НАТО.

Саме тому ми сповнені рішучості працювати зі США, ЄС, іншими союзниками над новим "планом Маршалла" для України, яка заслуговує на особливі міжнародні зусилля щодо відновлення своїх міст, відродження своєї промисловості та забезпечення своєї свободи на тривалий термін. Власне, ми подвоюємо ставки, ми йтимемо далі та швидше, щоби витіснити росію з усієї території України, і це витіснення має стати каталізатором ширших змін.

Цю жорстку позицію ми маємо застосувати й до загроз, що виникають за межами України. Наш новий підхід базується на трьох напрямках – військова міць, економічна безпека та глибші глобальні союзи.

Військова міць

По-перше, нам необхідно зміцнити нашу колективну оборону. Як сказав президент Володимир Зеленський, «Свобода має бути краще озброєна, ніж тиранія». Напередодні саміту НАТО у Мадриді ми повинні переглянути свій світогляд.

Ми давно стверджували, що НАТО має бути гнучкою, рухливою та інтегрованою структурую. Східний фланг Альянсу має бути зміцнений, ми маємо підтримувати такі його ключові держави, як Польща. Ось чому ми збільшуємо нашу військову присутність і поглиблюємо нашу оборонну співпрацю.

Ми також маємо винести уроки з агресії проти України. Велика Британія відправляла зброю та навчала українські війська задовго до початку війни, але світ мав зробити більше, щоби не допустити цього вторгнення. Ніколи більше ми не повинні зробити подібну саму помилку.

Дехто стверджує, що ми не мусимо надавати важкого озброєння, побоюючися спровокувати щось гірше. Але я вважаю, що бездіяльність була б найбільшою провокацією! Якраз зараз – час мужності, проте аж ніяк не обережності.

Ми повинні гарантувати, щоби поряд з Україною Західні Балкани, а також такі країни, як Молдова та Сакартвело мали б стійкість і можливості для збереження своїх суверенітету та свободи. Політика відкритих дверей НАТО є недоторканною, тож якщо у відповідь на російську агресію Фінляндія та Швеція вирішать приєднатися до нас, ми маємо інтегрувати їх якнайшвидше. Ми відкидаємо помилковий вибір між сильнішим традиційним захистом та сучасними можливостями.

Нам необхідно захищатися від атак у космосі та кіберпросторі, а також на суші, у повітрі та на морі. Ми також відкидаємо хибний вибір між євроатлантичною безпекою та індо-тихоокеанською безпекою. У сучасному світі нам потрібне і те, й інше.

Нам потрібна глобальний Північноатлантичний альянс, під яким я не маю на увазі розширення членства на країни з інших регіонів. Я маю на увазі, що НАТО має мати глобальну перспективу, Альянс мусить бути готовим протистояти глобальним загрозам. Нам потрібно запобігати загрозам в Індо-Тихоокеанському регіоні, працюючи з нашими союзниками, такими як Японія та Австралія, щоби забезпечити захист Тихоокеанського басейну, а отже ми повинні гарантувати, щобм такі демократії, як Тайвань, могли захистити себе.

На все це знадобляться ресурси. Ми вносимо корективи до нашої політики після доби недоінвестування і саме тому прем'єр-міністр Борис Джонсон оголосив про найбільші інвестиції у наші збройні сили з часів Холодної війни. У нашому комплексному огляді ми визнали росію найбільш серйозною загрозою, виявляючи таку ж пильність, як і східні союзники НАТО.

Наразі активізуються й інші країни, але нам усім треба йти далі. Військові витрати на рівні 2% ВВП мають бути не максимальним рівнем, а мінімальним. Жорсткій військовій силі, підкріпленій розвідкою та дипломатією, немає заміни.

Економічна безпека

По-друге, нам необхідно визнати зростальну роль економіки у зміцненні безпеки. У Великій Британії зараз ми використовуємо набагато наполегливіше всі наші економічні важелі: торгівлю, санкції, інвестиції та політику розвитку. Ми розуміємо, що економічне зростання коштом дешевого газу та грошей, одержуваних від клептократій, – це зростання, побудоване на піску, отже це не те саме, що реальне стійке зростання шляхом вищої продуктивності та серйозних інновацій.

Вільна торгівля та вільні ринки є найпотужнішим двигуном людського прогресу. Ми завжди відстоюватимемо економічну свободу. Проте вільна торгівля має бути справедливою, а це означає необхідність грати за правилами.

Занадто багато осіб, хто наївно ставився до геополітичного аспекту економіки. Агресори ставляться до нього як до інструменту зовнішньої політики, використовуючи заступництво, інвестиції та борги як здійснення контролю та примусу. Вони безжальні у своєму підході, а наша відповідь не буде відбивати їхню згубну тактику, але ми відповідатимемо їм у нашій рішучості.

Час порозумнішати! Доступ до світової економіки повинен залежати від гри за правилами і безкоштовних перепусток до неї більше не може бути. Ми показуємо це на російсько-українському конфлікті – російська перепустка була анульована.

Ми б'ємо Росією всіма інструментами економічної політики. Ми підвищили тарифи на російські товари. Ми відрізали їх від умов найбільшого сприяння СОТ. Ми заборонили їх судам заходити до наших портів. Ми заборонили їхнім літакам приземлятися у наших аеропортах.

Ми наклали санкції на більшу кількість осіб та організацій, ніж будь-яка інша країна, вдаривши по російських банках, олігархах, оборонних компаніях, резервах Центрального банку та постачання нафти та газу. Ми обрізаємо фінансування воєнних дій Путіна. Ми також скорочуємо інвестиційні зв'язки з росією – забороняємо нові зовнішні інвестиції та припиняємо дію віз для інвесторів.

Водночас ми знімаємо всі імпортні тарифи для України та підтримуємо українську економіку кредитними гарантіями, фіскальною підтримкою та інвестиціями. Ми показуємо, що економічна доступність більше не є даною. Вона має бути зароблена, країни мають грати за правилами.

Це поширюється і комуністичний Китай. Пекін не засудив ані російську агресію, ані її воєнні злочини; ба більше – російський експорт до КНР у першому кварталі цього року зріс майже на третину. Вони намагалися загрожувати Литві.

Вони роблять заяви про те, хто має чи не має бути членом НАТО. Вони швидко будують збройні сили, здатні проєктувати силу глибоко в районах, що становлять стратегічний інтерес для Європи. Однак КНР не є непроникним.

Заявляючи, що піднесення комуністичного Китаю неминуче, ми робимо за нього його роботу. Насправді його піднесення не є неминучим, але він не продовжуватиметься, якщо КНР не гратиме за правилами. Китаю потрібна торгівля з G7 і G20.

Ми представляємо половину світової економіки. Ми маємо вибір і на прикладі росії ми показали, який вибір готові зробити, коли порушуються міжнародні правила. Ми показали, що готові надавати перевагу безпеці та повазі суверенітету, а не короткостроковій економічній вигоді; не в останню чергу тому, що ми знаємо, що ціна бездіяльності є вищою.

Річ у тому, що більшість світу поважає суверенітет, лише небагато ізгоїв і аутсайдерів цього не роблять. Тому ми тісно співпрацюємо з союзниками та друзями – старими та новими. І той самий наполегливий підхід, який може стримувати наших суперників, може стати потужним двигуном процвітання та безпеки.

Ось чому ми будуємо нові торговельні зв'язки, у тому числі працюємо над угодами про вільну торгівлю з такими країнами, як Індія та Індонезія, і приєднуємося до Всеосяжної та прогресивної угоди про Транс-Тихоокеанське партнерство. Ми ділимося своїм досвідом у галузі науки та техніки, підписуючи нові партнерські угоди по всьому світу. Ми пропонуємо найкращу пропозицію в галузі розвитку з інвестиціями в країни з низьким рівнем доходу, що надходять без ворожих умов.

Бувши жорсткими та згуртованими, працюючи разом та розширюючи торгівлю, ми можемо позбавити агресорів їхніх важелів впливу та зменшити стратегічну залежність. Ми можемо допомогти один одному пережити шторм стрімкого зростання цін на харчові продукти та енергоносії. Минулого тижня у Світовому банку ми ухвалили рішення на $170 мільярдів, щоби допомогти країнам з низьким доходом упоратися з цими проблемами.

Ми просуваємось за іншими можливими напрямками роботи з питань стратегічної залежності. Будь то корисні копалини або рідкісні метали, ми об'єднуємо наші зусилля, щоби запобігти майбутнім проблемам до того, як вони виникнуть. Так ми зміцнимо нашу загальну економічну безпеку.

Глобальні альянси

Мій останній пункт полягає у тому, що наші процвітання та безпека мають ґрунтуватися на мережі міцних партнерських відносин. Це те, що я називаю Мережею Свободи. Фундаментальний принцип полягає в тому, що, всупереч труднощам, ми не повинні замикатися у собі та прагнути автаркії.

Ми повинні простягнути руку і прийняти такі нові партнерські відносини, які нідерландці та інші називають "відкритою автономією". Ми знаємо, що у світі, де зловмисні суб'єкти намагаються підірвати багатосторонні інститути, велику роль відіграватимуть двосторонні та багатосторонні групи. Такі партнерства, як НАТО, G7 та наша Британська Співдружність, є життєво важливими.

Ми повинні продовжувати зміцнювати наш Північноатлантичний альянс зв'язками по всьому світу, такими, як очолювані Великою Британією Об'єднані експедиційні сили, "П'ять очей" і партнерство AUKUS, яке маємо зі США та Австралією. Ми хочемо продовжувати розвивати наші зв'язки з такими країнами як Японія, Індія та Індонезія. Ми також повинні спиратися на сильне ядро, яке ми маємо в G7.

Під час головування Великої Британії минулого року я була рада зібрати за одним столом таких наших друзів, як Австралія, Корея, Індія, Південна Африка та блок АСЕАН. "Велика сімка" має діяти як економічна НАТО, яка колективно захищає наше процвітання. Якщо економіка партнера стає мішенню агресивного режиму, ми маємо діяти, щоб підтримати його; один за всіх та всі за одного.

Звертаюся до 141 країни з усіх континентів, які проголосували за осуд дій росії в ООН: я чую ваш голос! Я поділяю ваше обурення незаконною війною росії. Я поділяю вашу фундаментальну віру в суверенітет, чесну гру та верховенство права.

Тож нумо працювати разом. Встановімо глибші зв'язки. Будьмо більш ефективними трейдерами, інвесторами та партнерами, ніж агресори, а Велика Британія готова діяти по-іншому, думати по-іншому і працювати з вами по-іншому, щоб досягти цих цілей.

У колективних діях полягає величезна сила. Дозвольте мені пояснити, що це також стосується альянсів, до яких Велика Британія не входить. Ми підтримуємо індо-тихоокеанську четвірку, ми підтримуємо орієнтований на зовнішній світ ЄС та тісно співпрацюємо по Україні, ми підтримуємо АСЕАН, Африканський союз та угоду між США, Мексикою та Канадою.

Ми відкидаємо старі ідеї ієрархічних систем, закритих груп та сфер впливу. Ми хочемо, щоб мережа партнерських відносин охоплювала весь світ, обстоюючи суверенітет та самовизначення та сприяючи загальному процвітанню. Велика Британія буде активною та гнучкою частиною цієї мережі.

Висновок

Ваша ясновельможносте, пані та панове, геополітика повертається! Після Холодної війни ми всі думали, що мир, стабільність і процвітання невблаганно поширяться по всій земній кулі. Ми думали, що засвоїли уроки історії, і що марш прогресу триватиме безперешкодно.

Ми помилялися. Але це не є підставою для відчаю. Перед обличчям агресії, що наростає, у нас є можливість діяти, і нам потрібно діяти зараз, а отже ми маємо бути наполегливими.

Агресори дивляться на те, що сталося в Україні. Ми повинні переконатися, що вони отримують правильний сигнал. Разом ми маємо величезну силу, тому використовуймо її, щоби створити кращий і безпечніший світ і сильнішу глобальну економіку, а це вимагатиме енергії всіх людей у ​​цій залі та за її межами.

Буде важко, але ми маємо активізуватися та взяти на себе відповідальність. Агресори готові бути сміливими – тоді ми маємо бути сміливішими, бо так ми забезпечимо відновлення суверенітету України.

Я переконана, що так ми забезпечимо, щоб агресія та примус зазнали невдачі. Саме так у цьому світі ми переможемо у цю нову еру миру, безпеки та процвітання. Дякую за увагу.

Читайте також:
Світ
Кавказький вузол усе більше обростає новими учасниками. Єреван і Баку все ще не є самостійними гравцями навіть на тлі фіаско Москви.
вчора, 17:01
Світ
Алжир і росія розпочали перші спільні військові навчання на Півночі пустелі Сахара поблизу з марокканським кордоном.
19 листопада, 18:01
Опінії
Кремль чимдуж хоче накинути українцям свої вимоги й встановити перемир'я. Колективний Захід опосередковано йому у цьому сприяє.
17 листопада, 20:23
Світ
Шизофреник Путін і картонний дебіл Суровікін, вдаривши по Польщі, думали налякати наших союзників, але вкотре помилилися. Їм буде боляче.
17 листопада, 17:00
Війна
Джо Байден відповів на заяви Зеленського
17 листопада, 11:16
Світ
Це наслідок вторгнення росії до України
16 листопада, 13:45