«Лубнигаз» — годівничка для манкуртів
Хто грабує Українців ?
Небайдужі громадяни помітили, що ситуація навколо циркової трупи Володимира Зеленського, котру він привів до влади, стає що не день напруженішою. І винний у цьому сам Зеленський та його оточення, яке вже не знає, в яку позу йому ставати, щоб догодити українським олігархам.
Народ України терплячий, але і йому терпець увірвався, коли взимку влада задумала підвищити тарифи на газ та його доставку. Спершу спонтанні мітинги були локальним явищем, але невдовзі акції протесту з перекриттям доріг державного значення набули всеукраїнського масштабу.
Одними з перших вийшли протестувати проти непідйомних тарифів на газ та його розподіл жителі Полтавщини. Громадян дістала політика олігархічного газового монополіста «Лубнигаз», який встановив непомірні ціни для місцевого населення.
Давайте, панове, розглянемо історію «Лубнигаз» дещо прискіпливіше.
Так, у 2017 році серед акціонерів «Лубнигазу» з'явилася гонконгська компанія та фізична особа – громадянин РФ. У компанії тоді зазначили, що вказана фізична особа повідомила ПАТ про відступлення своєї частки та оформлення угоди.
Цитуємо прес-реліз компанії: «Що стосується гонконгської компанії NG Ching Yu, то вона увійшла до складу акціонерів «Лубнигазу» в 2012 році за підсумками приватизаційного аукціону, на якому пакет акцій (26% акцій «Лубнигаз») виріс в ціні в 15,3 раза – з 330 тисяч гривень до 5,06 млн. гривень».
Як зазначається, компанія NG Ching Yu оплатила з урахуванням інвестиційних зобов'язань 26% акцій ПАТ «Лубнигаз» у розмірі 7,66 млн. гривень.
«Всього в ПАТ «Лубнигаз» понад 1200 акціонерів фізичних і юридичних осіб. Найбільшими серед них є NG Ching Yu (26%), НАК «Нафтогаз України» (25%) і британські компанії Green Energy (19,4%) і Alter Energy Resources (24,9%)», - повідомили в компанії.
«Лубнигаз» називали підприємством, афілійованим з групою Фірташа-Льовочкіна-Бойка. Керівником «Лубнигазу» з 2012 до 2018 року був такий собі Костянтин Бородін – людина з орбіти Юрія Бойка. Коли останній очолював Міненерго, Бородін був заступником директора департаменту в міністерстві.
Повертаючись до структури власності компанії, слід зауважити, що один зі згаданих кінцевих бенефіціарних власників компанії, а саме – NG Ching Yu, є фігурантом сумнозвісних Panama Papers.
Але, окрім того, що компанія фігурує в Panama Papers, від чого само по собі тхне кримінальним душком, до неї є ще низка запитань. У нашому розпорядженні опинився документ, який певною мірою проливає світло на зв'язок ПАТ «Лубнигаз» з відомим українським олігархом, котрий дуже хитрим способом намагається приховати свою частку в компанії.
Мова піде про банк «Кліринговий дім».
Більшість з вас, шановні читачі, навіть не чули про таку банківську установу. І не дивно, адже цей банк не можна віднести до когорти лідерів банківського ринку України. Проте, в нашій історії він відіграв вельми помітну роль.
Згідно з офіційними даними, які були надані Національному Банку України, остаточними ключовими учасниками в структурі власності згаданого банку є :
НГ Чінг Ю - 4,3 %;
Фурсін Іван Геннадійович - 31,8 %;
Льовочкіна Юлія Володимирівна - 60 %.
Людині, знайомій з азами арифметики і з мізками, вільними від зелених ілюзій, вже ця інформація дає зрозуміти, що володіння людиною з орбіти Дмитра Фірташа значною часткою акцій ПАТ «Лубнигаз» є сегментом монополізації ринку постачання газу в Україні.
Льовочкіна і Фурсін є молодшими партнерами Дмитра Фірташа в компанії РГК (Регіональна газова компанія). Саме у цей холдинг були об'єднані активи Фірташа в газовій сфері.
Тож, якщо поглянути на актуальну карту власників облгазів в Україні, то можна з легкістю виявити головного вигодонабувача від обкрадання українських громадян.
І як отут не згадати обіцянку Володимира Зеленського не співпрацювати з олігархами! Пан Президент, запевняючи біомасу у своїй незалежності та принциповості, вкотре збрехав своїм виборцям. Його уряд прямо лобіює інтереси газового олігархату, встановлюючи непомірні ціни на газ та його розподіл для населення.
У 2018 році стрілка манометра на ситуації на газовому ринку впритул наблизилася до червоної поділки.
Основний постачальник блакитного палива в регіоні ПАТ «Лубнигаз» - передав частину своїх прав з обслуговування газомереж новоствореній компанії – ТОВ «Лубнигазсервіс».
Всього за 10 місяців своєї роботи нова фірма встигла кардинально змінити умови надання послуг для приватних користувачів мереж. Жителів міста масово попередили про безальтернативну сплату коштів наперед, погрожуючи відключенням газу та ненаданням субсидій. Далі більше – за проведення дрібного ремонту нове підприємство вимагало додаткової плати, яку було включено у тариф все ще діючих договорів з ПАТ «Лубнигаз»! На цих, ще з часів «Вона працює» напівкримінальних теренах, про совість і ринкові стосунки ніколи не йшлося – тут справа Вадима Тітушка отримала друге дихання і набирала інноваційних масштабів.
Для пересічних користувачів, котрі валом голосували за кінець епохи бідності, виявився незрозумілим і несподіваним (чекали ж бо раю) формат «взаємин» з новими постачальниками послуг. Та невдовзі обурені свавіллям приватних фірм, які відвертим шантажем і здирництвом монополізували становище в газопостачанні, споживачі газу і обіцянок заціпеніли.
ТОВ «Лубнигазсервіс» перетворилася на такого собі «газового колектора», який володіє всією повнотою інформації про користувачів, використовує їхні персональні дані для вчинення погроз і шантажу, змушуючи людей оплачувати ще ненадані послуги.
Для Лубен ситуація стала критичною. На початку вересня громадяни зважилися на звернення до Кабміну (на ім’я тодішнього прем’єр-міністра Володимира Гройсмана). Схожі звернення було направлено до НКРЕП, Міністерства енергетики та вугільної промисловості, народним депутатам та влади області. В листі-зверненні лубенчани просили вплинути на проблемні підприємства та забезпечити юридичне розслідування ситуації з ПАТ «Лубнигаз» і ТОВ «Лубнигазсервіс».
Мешканці міста, переконані в неправомірності дій обох компаній, зокрема ТОВ «Лубнигазсервіс», яка без судових рішень відключала споживачів газу. Громадяни прагнули дізнатися, наскільки законними є вимоги фірми щодо оплати так званого «технічного обслуговування» і чи має вона право вимагати від платників фактично неіснуючих послуг.
На думку лубенчан, ситуація шкодила авторитету Президента та Уряду і ставила під сумнів енергетичну та політичну незалежність України. У зверненні наголошувалося, що громадяни не розуміють, як держава Україна, декларуючи на весь світ наміри взяти все краще з європейського законодавства і побудувати суспільство за європейськими стандартами та з європейським соціальним захистом, дозволяє ділкам безкарно грабувати населення.
У переліку співзасновників ТОВ «Лубнигазсервіс» та ПАТ «Лубнигаз» кидаються у вічі схожі прізвища. Реєстр подає один контактний номер телефону на обидві організації. Та чому тут дивуватися, якщо навіть фінанси обох підприємств підпорядковані одній бухгалтерії! Незрозуміло інше: кому вигідна така «дочірність»? І чому компанія, яка більш-менш успішно діяла з 1995 року, несподівано позбавила себе солідної частини грошового пирога?
ТОВ «Лубнигазсервіс» зареєстровано 13 листопада 2017 року. Статутний капітал компанії – 1,08 млн. гривень. Профільна діяльність – ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів. В даному випадку – газомереж приватних користувачів.
У зверненні громадяни Лубен вказують на своє право укласти окремі договори на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту з ТОВ «Лубнигазсервіс» за взаємною згодою. Законодавством передбачено, що без письмових рішень ПАТ «Лубнигаз» не мало права передавати функцію відключення абонентів та обслуговування газомереж.
Більше того, ПАТ «Лубнигаз» відмовляє споживачам у виданні абонентських книжок, якщо відповідні кошти не було сплачено ТОВ «Лубнигазсервіс». У громадян закралася цілком зрозуміла підозра, що новостворена фірма якимсь чином контролює діяльність ПАТ «Лубнигаз», оскільки за нею раніше подібного свавілля не помічалося.
Громадяни звернулися й до директора ПАТ «Лубнигаз», зауваживши, що дії ТОВ «Лубнигазсервіс» підпадають під ст. 356 ККУ – самоправство та ст. 189 ККУ – вимагання. Погодьмось, громадяни намагаються вирішити ситуацію мирно і цивілізовано, прохаючи основного постачальника газу «вжити заходів для приведення дій працівників обох фірм до вимог чинного законодавства, з поверненням незаконно вилучених коштів».
На звернення лубенчан зреагував Секретаріат Кабінету міністрів і перенаправив його до Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Та, своєю чергою, надіслала свій запит до ПАТ «Лубнигаз».
НКРЕКП вимагала від ПАТ «Лубнигаз» і ТОВ «Лубнигазсервіс» надати письмове пояснення відповідності своїх дій чинному законодавству. Всі матеріали вказані фірми мали передати до Полтавської НКРЕКП, яка до 1 жовтня повинна була зробити експертний висновок щодо даної справи.
Комісія також нагадала, що згідно зі ст. 22 ч. 6 Закону України «Про НКРЕКП», «посадові особи суб’єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність за несвоєчасне надання інформації, або надання завідомо недостовірних даних, невиконання або несвоєчасне виконання рішень».
До речі, поліція під керуванням Арсена Авакова відкрила низку кримінальних проваджень, зокрема, й щодо мереж, приватизації «Лубнигазу» тощо. Щоправда, у жодній справі кінця не видно.
Як би там не було, процес пішов. Проте за українських реалій постійно існує потенційна загроза не лише затягування розгляду справи, а й скидання кінців у воду. Навколо енергетичних компаній крутяться величезні кошти, миготять десятки підставних прізвищ, тому не варто виключати того, що й це звернення громадян буде поховане під стосом бюрократичних відписок. Країна хронічно хворіє несправедливістю. Не виключаємо, що й ця історія матиме наслідком поглиблення зневіри людей у можливість цивілізованого розв´язання.
Відтак, потерпаючим від недолугої влади громадянам залишається вдаватися до інших, кардинально радикальніших методів захисту своїх прав.
МІЛЬЙОНИ ДЛЯ ОКУПАНТА
Як виявилося, компанія-постачальник газу місту Лубни — ПАТ «Лубнигаз» — має російську реєстрацію. По-друге, у переліку кінцевих бенефіціарів підприємства є громадяни країни-агресора. А «вишенькою на тістечку» в даній історії з газовими махінаціями в Лубнах є вже згадана фірма «Лубнигазсервіс». Хоч офіційним керівником підприємства вказано Миколу Івановича Долженкова, як виявилося, компанією управляє інша особа. Директорські повноваження виконує такий собі Максим Дунін – громадянин Російської Федерації. От, скажіть, яким чином оце блюзнірство вписується у патетику влади про суверенітет і економічну незалежність?!
Оцей пан, точніше господін Дунін стояв у витоків створення «Лубнигазсервісу», шантажем «посадивши на зарплату» більшу частину топ-менеджменту «Лубнигазу». Як повідомляли джерела в компанії, «бізнесмен» виводить отримані через схему надприбутки підприємства до окупованого росіянами Криму, наживаючись на беззахисності простих українців і безкарності з боку «органів». Виникає логічне запитання: як таке взагалі можливе у воюючій сім років країні?
У той час, коли Україна змушена стримувати Росію на Сході життями кращих синів і дочок, громадяни країни-агресора, всілякі «дуніни» заробляють мільйони на корупційних схемах, тероризують, шантажують і залякують людей. Ворог спокійно обживається в глибокому тилу.
Віддамо належне, молода компанія «Лубнигазсервіс» за 2018-2019 роки показала непогані результати роботи. У 2018 році виручка компанії склала трохи більше 4-х мільйонів гривень, у 2019 році – 2,7 мільйони. Що цікаво, розмір виручки компанії майже дорівнював розмірам активів компанії, показаних у фінансовій звітності. Складається враження, що «Лубнигазсервіс» просто акумулювало кошти.
Але історія з громадянином країни агресора Максимом Дуніним, котрого прихистили в «Лубнигазі», має продовження.
На початку 2021 року, коли акції протесту були в самому розпалі та лубенчани ледь не щоденно штурмували «Лубнигаз», вимагаючи справедливості, досить цікаву інформацію оприлюднив колишній народний депутат Ігор Мосійчук. Зазначимо, що Мосійчука та Ляшка з самого початку подій навколо «Лубнигазу» звинувачували у спробі рейдерського захоплення підприємства, тиску на «Лубнигаз» та в тому, що «Лубнитеплоенерго» (контрольоване «радикалами») ухиляється від сплати боргів перед «Лубнигазом».
Але це вже інша історія, і про неї іншим разом.
В січні 2021 року Ігор Мосійчук оприлюднив наступну інформацію, яку подаємо дослівно:
Друзі, знайомтеся це Дунін Максим Павлович, громадянин Російської Федерації, директор ПАТ (насправді «ТОВ» - ОБ) ТД «Лубнигаз» і де факто керівник газової мафії в Лубенському та сусідньому районах.
Це саме під керівництвом Дуніна розроблено і через хабар затверджено НКРЕКП грабіжницький тариф на транспортування газу мережами, якими користується ПАТ «Лубнигаз». За формулою, розробленою Дуніним, споживачі природного газу на Лубенщині, Пирятинщині, Оржичинні, Гребінківщині мають сплачувати 2,97 грн за його транспортування, що, враховуючи відповідні обсяги, принесе ПАТ «Лубнигаз» прибуток в розмірі 400 млн. грн. за 2021 рік, а якщо з них вирахувати 50 млн. грн. на зарплати працівникам ПАТ «Лубнигаз», 50 млн. грн. на технічні втрати при транспортуванні газу (саме сюди закладена крадіжка газу який Дунін і К0 продають на нелегальних заправках) і близько 50 млн. грн. на регламентно-ремонтні роботи з газотранспортними мережами, ОТРИМУЄМО 250 МЛН. ГРН. ЧИСТОГО ПРИБУТКУ, який газова мафія в особі засновників та керівників, здерши з лубенчан, покладуть до власних кишень. А ще точніше – виведуть в офшори та вивезуть готівкою в окупований Крим та Російську Федерацію, де мешкає більшість вигодонабувачів.
Це саме під керівництвом Дуніна розроблена злочинна схема крадіжки з газопроводу (в районі Пирятина) газу і його легалізація через мережу нелегальних та напівлегальних заправок в Лубнах та сусідніх містах і селищах.
Це саме за вказівкою Дуніна відбувається безпрєдєл по відношенню до споживачів, які вирішили змінити газопостачальну організацію з ПАТ ТД «Лубнигаз» на іншу. Найняті ним бандити залазять до людей у двори, будинки та часто, просто погрожуючи мешканцям фізичною розправою, відрізають їхні оселі від газопостачання.
Саме цей Дунін називає лубенчан, які виходять на акції протесту, бидлом, худобою, селюками та погрожує розібратися з кожним.
Але наразі настав час розбиратися з самим Дуніним! Мною підготовано і направлено до Нацполіції і СБУ заяву про скоєння цим громадянином Російської Федерації тяжкого злочину, а саме згідно зі ст. 225 ККУ (створення злочинної організації)!, – написав на сторінці Ігор Мосійчук
До слів одіозного екс-нардепа можна ставитися як завгодно критично, але після оприлюднення його інформації Максима Дуніна поспіхом знімають з посади керівника ТОВ «ТД «Лубнигаз» та міняють на Оксану Григорівну Лохвицьку, котра, до приходу Дуніна, вже майже рік керувала компанією.
До речі, слід згадати й про недавній вибух на магістральному газопроводі Уренгой—Помари—Ужгород. ПАТ «Лубнигаз» відразу звинуватило в «диверсії» Ігоря Мосійчука.
І все ж, пам'ятаючи про давній конфлікт між екс-нардепом та «Лубнигазом», все ж зазначимо, що, на нашу думку, цей випадок варто кваліфікувати як спрямовану диверсію, котра стала можливою за злочинної бездіяльності очільника поліції Полтавщини Івана Вигівського.
Протестні настрої жителів Лубен загострилися наприкінці 2020 року, і причиною тому став непідйомний тариф «Лубнигазу» за доставку газу. Постачальник нараховував споживачам по 500 і навіть по 700 гривень за доставку газу! Людей обурило відверте здирництво місцевих газовиків, оскільки тариф вочевидь був несправедливим і непідйомним для споживачів. Навіть мешканці Полтави платили уп´ятеро менше за споживачів з Лубенщини, в Кременчуці тариф взагалі становив 0,39 копійок, що в сім разів нижче ніж у «Лубнигаз».
Також люди скаржилися на проблеми з переходом до нового постачальника газу.
Так, депутатка Лубенської міської ради Аліна Савка розповіла, що лише у грудні отримала близько двадцяти скарг саме на такі дії працівників «Лубнигазу». Скаржники вказують, що представники газової компанії вибирають час, коли домовласників немає вдома, перелазять через паркан і під приводом виявленого витоку газу пломбують лічильники, залишають десь поряд акт про відключення і хутко зникають. Звернення до поліції виявляються безрезультатними – стражі порядку або не набачають складу злочину, або місяцями шукають винних.
«Є багато скарг, що відключають, коли люди вирішують змінити постачальника газу. Є приклад – одну жінку відключили 18 листопада після того, як вона подала заявку про перехід до «Нафтогазу». Вона каже, що 17 листопада їй подзвонили з абонентського відділу Лубнигазу і запитали, чому вона вирішила змінити постачальника. Жінка сказала, що має на це право, що її не влаштовує ціна. А 18 листопада їй подзвонив чоловік, сказав, що працівники газового господарства перелізли через паркан і перекрили їм газ. За його словами, вони міряли якимось датчиком, індикація якого нібито свідчила про витік. Лише за грудень у мене скарг на незаконні відключення 20 штук. Люди кажуть, що все у них нормально, аж поки не доходить до зміни постачальника. А як подали заяву – відразу знаходяться якісь витоки газу», – розповіла Аліна Савка.
В АТ «Лубнигаз» щодо цього типу скарг пояснили, що варто розуміти, якою є процедура зміни постачальника та якими є обов’язкові дії з боку оператора ГРМ.
«Коли абонент переходить від постачальника А до постачальника Б, ми зобов’язані провести розподільчий баланс між ними. Тобто удостовірити показник лічильника і сказати – цей газ того постачальника, а цей – вже нового. Для цього ми направляємо контролера, який фіксує показники лічильника на дату перевірки. Буває, що під час цього візиту виявляють проблеми, які вимагають негайного відключення – як правило, через витік газу. Таких випадків у грудні я пригадую до 5. Припускаю, що їх могло бути 10-15-20. Але не більше», – сказав Єгор Скурідін.
Досить дивно виглядає оце пояснення, адже контролери «Лубнигазу» ледь не щомісяця перевіряють показники газових лічильників у громадян і ніяких порушень, ніяких витоків газу не помічають. А от коли люди вирішують зекономити та вибрати нового постачальника, одразу ж з'являються ̶т̶і̶т̶у̶ш̶к̶и̶ контролери з «Лубнигазу», які обнюхують будинок та, звісно, виявляють витік газу і на місці приймають рішення про його відключення.
«Лубнигаз» не вперше потрапляє у скандал через своє неприховано свинське ставлення до споживачів. У 2020 році це підприємство відключило від газопостачання місцеву 80-річну пенсіонерку, бо вона вже не могла виплачувати величезні нарахування за газ, які виставляла компанія.
Ба більше, літню жінку відрізали від газової труби саме в розпал карантину – того першого, який почався у березні 2020. І це всупереч розпорядженню президента, що від'єднувати громадян від газопостачання і енергомереж під час карантину заборонено.
ОПЗЖ скористалась протестами проти підвищення тарифів
ОПЗЖ відрядила до Лубен відкривати штаб боротьби з «тарифним геноцидом» свого народного депутата Іллю Киву.
Щоправда, спроба Іллі Киви примазатися до протесту місцевим мешканцям не сподобалася. На відкритті штабу ОПЗЖ лубенчани відверто висловили депутату все, що вони думають про спробу його і партії пропіаритися на тарифних протестах. Про це зазначає Дмитро Гнап у своєму розслідуванні.
Та цинізм цієї ситуації за участю одіозного і непевного Киви в іншому – компанія «Лубнигаз» контролюється лідерами ОПЗЖ! Компанія фактично управляється Костянтином Бородіним – правою рукою Юрія Бойка, одного зі співголів «Опозиційної платформи – За життя».
У часи Януковича, коли Бойко був міністром енергетики, Бородін був його речником і очолював один з департаментів міністерства. Саме Бородін давав свідчення на суді проти Юлії Тимошенко, який для неї тоді закінчився ув'язненням.
А для Бородіна справа виявилася виграшною – саме тоді свідок раптово і придбав майже за безцінь державне підприємство «Лубнигаз», зазначає Дмитро Гнап.
Будучи заступником директора департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міненерго України, Костянтин Бородін в ніч з 24 на 25 травня 2011 року потрапив в автокатастрофу. На відрізку траси Полтава-Київ сталося лобове зіткнення автомобіля Бородіна із зустрічною машиною. Кількість потерпілих на даний момент невідома, але встановлений принаймні один летальний випадок. Сам Бородін перебував в реанімації у важкому стані.
Костянтин Бородін є співзасновником консалтингової компанії UPECO (нині ТОВ «Укрпетролконсалтінг»), яка видає журнали «Нафторинок», «Сучасна АЗС» і OilMarket. У 2002-2004 рр. та за часів голови правління Юрія Бойка - керівник прес-центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». З серпня 2006 по березень 2007 рр. при голові правління Володимирі Шелудченку – керівник інформаційного управління НАК «Нафтогаз України». Тривалий час К. Бородін був прес-секретарем Юрія Бойка. У березні 2010 р. був призначений директором департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міністерства палива, енергетики та вугільної промисловості. У березні 2011 р. обійняв посаду заступника директора.
У 2011 році Костянтин Бородін був причетний до перерахування більш 50 мільйонів гривень на фірму, котра, вдумайтесь шановні, на той час перебувала у власності двох діючих співробітників СБУ! До речі, один із них і досі продовжує працювати в СБУ в Полтавській області. Отже, ми бачимо, що, будучи креатурою Бойка в уряді, Бородін вчасно заручився підтримкою потрібних людей, отримуючи від цього неабиякий зиск.
Зокрема, станом на 2019 рік Бородін був акціонером та головою наглядової ради «Лубнигаз» й фактично керував газопостачальним підприємством.
Отже, коли депутат Кива волає про «тарифний геноцид» у Лубнах, він мав би пояснити, що до геноциду причетний соратник одного з лідерів ОПЗЖ – Юрія Бойка. Але сумбур в аргументації Киви давно не дивує земляків – культурист з довідкою про психічне захворювання вже не раз міняв свої погляди на діаметрально протилежні. Чоловік потребує негайної ізоляції і радикального лікування.
До речі, і сам Бойко теж не втомлюється розповідати на проросійських телеканалах про «тарифний геноцид». При цьому пан Бойко чомусь забуває додати, що більшість українських облгазів, які нещодавно суттєво збільшили тарифи на доставку блакитного палива, належать олігарху Дмитру Фірташу – його давньому другу і партнеру.
До того ж ці облгази ще й постачають блакитне паливо населенню майже вполовину дорожче, ніж «Нафтогаз». І потрапили вони до рук Фірташа саме тоді, коли Юрій Бойко був міністром енергетики в часи Януковича.
Ось такий він – ринок газу в Україні...
Влада не хоче чути громадян. Оголошене зменшення тарифу на розподіл газу на кілька десятків копійок людей не влаштує і проблеми не розв’яже.
Ми прекрасно розуміємо, що популістські заяви політиків про газ по 2,10 чи по 1,50 є маніпулятивними і не мають нічого спільного з реальністю. Можна і треба розуміти протестні настрої громадян, ошуканих обіцянками кінця епохи бідності. Багато хто готовий відмовитися від газопостачання та перейти на опалювання своїх осель дровами. І в сільській місцевості та в міському приватному секторі це нескладно, адже при підключенні до газопостачання наш завбачливий, навчений гірким досвідом народ залишив напоготові альтернативні системи опалювання.
А от як виживати жителям міст, котрі невдовзі отримають платіжки за опалення - велике питання. Не виключено, що люди просто перестануть платити за опалення та газопостачання. Це призведе до колосальних збитків газопостачальних та теплопостачальних компаній. І змусити сплатити борги людей, у котрих катастрофічно не вистачає грошей на життя буде неможливо! Правильно нас зрозумійте, але спадає на думку і схвалений комітетом Верховної Ради, нехай і недолугий, але який вже є, закон «Про зброю». Громадянам дешевше буде купити помпову рушницю чи короткоствол для захисту від колекторів, аніж примножувати статки олігархів, котрі розподілили між собою облгази. Лячно, панове.
Зелена влада України, яка здобула перемогу завдяки пафосним заявам, котрі ніхто не виконує і не збирається виконувати, зовсім знахабніла! Вона далека від потреб людей, не розуміється на економіці, не має елементарного плану ходи країни, ці «телепні від балагану» не здатні ні на що путнє.
Для них ігри олігархів з цінами на газ чи електроенергію теж є чимось далеким і незрозумілим, бо «діти кварталу» ніколи не жили, як звичайні громадяни.
Є в чому прозрівати і протестувальникам, котрі ведуться на популістські заклики деяких політиків та «лідерів протестів». Шановні співгромадяни, ви маєте вимагати не зниження ціни на газ до 1,20 грн. за кубометр, що значно нижче за ринкову ціну, а забезпечення достойного рівня життя, зростання економіки та підвищення пенсій, заробітних плат до нормального рівня, щоб ви мали змогу оплачувати газ, електроенергію, воду та теплопостачання за ринковою вартістю!
І зелену владу, яка апелює до цін на енергоносії в Європі, треба гнати втришия, бо її розумкам не втямити, що в Європі інший рівень життя та свідомості населення. А при пенсії в 2400 гривень громадяни України навіть теоретично не зможуть оплачувати непомірні платіжки від облгазів українських олігархів.
Якийсь час ще є у Володимира Зеленського. Прямуючи на роботу у складі кортежу елітних «велосипедів» Toyota Land Cruiser 200 з рейдернутого у дітей палацу у Конче-Заспі, міг би й замислитися на реальними потребами українців. Згадати наобіцяне 73-м відсоткам, інакше ризикує залишитися в історії президентом з найкоротшим терміном перебування на посаді.
