Мобілізаційна криза, або війна — справа молодих
Військово-політичному керівництву України необхідно негайно переглянути мобілізаційну політику. Подальше зволікання рівноцінне поразці.
Іноді військовослужбовці українського війська, які погано вчили історію у школі, видають справжні перла. Ну, от скажімо наступні:
- Мовляв, козаки ніколи не брали до війська дітей.
- Мовляв, першими йшли гречкосії.
- Мовляв, воювати повинні діди, дітей чіпляти зась!
- Мовляв, мобілізовувати повинні тільки підготовлених вояків.
Ну, по-перше, нагадаємо, що дітей козаки у військо брали; 12-16-річні хлопці були не рідкістю й у запорожців, і у реєстрових. Вони були зброєносцями-джурами (вони ж, цюри, вони ж чури), а ще їх називали пахолками, молодиками, новиками, хлоп'ятами.
Вони, ці зброєносці, хоч і не були рівноправними козаками, але брали участь в походах і боях на рівні з ними. Князів і дружинників на коня у 3 роки садили, а в 12 вони вже воювали в повен зріст.
По-друге, першими на війну йшли козаки, тобто професійні вояки, які, хоч і були іррегулярним військом, але виконували роль регулярної армії. Це вже потім підтягувалися тодішні «мобіки», тобто покозачені «гречкосії».
По-третє, а що (чи пак хто) таке діти, це до якого віку людина є дитиною? За чинним Сімейним кодексу України, «правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття»; а повноліття в Україні, як і в усьому світі, настає у 18 років.
Якщо ж брати козацьку традицію, то 16-річний юнак вже вважався повнолітнім. То як, можна брати до війська 18-річних, а якщо ти козаком назвався, то і 16-річних?
Окрім того, не таємниця, що молодий дасть фору будь-якому «дідові», саме через свою молодість і здоров'я. Нас, бувало, після виснажливих навчань, відправляли на марш-кидок після двогодинного відпочинку; комбат казав, що супервідновлення молодого організму — 2 години, так що — «Вперед, десантники хрінові!».
Звісно, не кажемо, що треба теперішніх 18-річних хлопців гнати у бій, але у 20-25 рочків уже цілком придатні сформовані бугайчики бігають, дівчат тягають, уже й дітей деякі мають. Але чомусь для війни не годні, хтозна.
По-четверте, а де, цікаво мені, ви наберетеся підготовлених бійців? Ментів?! Пхе! Їх готують інакше і для інших задач, тож в армії вони ненабагато кращі за будь-якого іншого новобранця.
Саме тому, до речі, спецзвання у ЗСУ не грають, оскільки ментівський полковник у війську добре, якщо вище сержанта буде чи, таки, треба нижче? Ну-у, так, а де ви збираєтеся «підготовлених воїнів» брати?
Всі підготовлені та мотивовані вже мінімум 2 роки, як на фронті, а у тилу — самі непридатні та хитровжарені залишилися. Тому набирати треба всіх, хто під руку потрапить.
У війська є багато методів заохотити та мотивувати будь-кого, аби тільки на руках не висли. Для підготовки у Збройних Силах України повно навчальних центрів, досить відмазки ліпити
Питання стоїть руба: триває екзистенційна війна, війна на виживання українців, як нації. Тож ти, або громадянин і мужик, в решті решт, або сцикло та недогромадянин, і жодні розпатякування з виправданнями цього не змінять, тим більше такі ідіотські.
Автор – Олександр Писаревський, історик, ветеран АТО/ООС і боєць тактичної групи «С» (Сальвадор) Сил Територіальної оборони ЗСУ
