Московський патріархат розгорнув черговий конфлікт з установою МОЗу
Предметом суперечки між сторонами стала каплиця розташована на території ДЗ "Госпіталь Ветеранів Війни "Лісова Поляна" МОЗ України" у Києві.
За часів Януковича, попереднє керівництво установи передало храмову споруду представникам релігійної організації "УПЦ" (за фактом російська православна церква в Україні – ред.) у безстрокове користування.
Процедура відбулась без жодного документального супроводу; майновий статус каплиці визначений її перебуванням на балансі госпіталю.
Одночасно, місцева громада московського патріархату провела незаконні будівельні роботи, спрямовані на розширення загальної площі культової споруди; жодної дозвільної документації на проведення таких заходів не існує в природі.
З початком російської збройної агресії на Сході України ситуація кардинально змінилася: пацієнти госпіталю, ветерани та інваліди війни стали нарікати на факт присутності на території державної установи гібридно-пропагандистської структури "русского мира".
Її представники жодним чином не беруть участі у психологічній реабілітації та проведенні місіонерської діяльності поміж учасниками російсько-української війни.
Та і навряд священникам московської церкви під силу встановити повноцінний діалог з пацієнтами, які є прямими свідками злочинів російських військ, котрі наполегливо заперечує церковне керівництво "УПЦ".
Під час здійснення недільних богослужінь священнослужителі цієї церкви неприховано прославляють духовних лідерів країни-агресора, які публічно схвалювали (благословляли) дії кремля на Донбасі.
Такий стан речей лише поглиблював посттравматичний розлад комбатантів, котрі отримали поранення в наслідок дій російських окупантів.
Це спонукало їх звернутися до депутатів Верховної Ради з колективною петицією про забезпечення законного порядку передання каплиці капеланам українських християнських конфесій, які здійснювали служіння та надавали духовну опіку нашим військовим в окопах Донбасу.
На бік ветеранів стало керівництво госпіталю в особі головного лікаря установи – Ксенії Возніциної; після її звернення до громади російської церкви з проханням покинути приміщення храму, що належить закладу МОЗ, на адресу керівниці установи посипались погрози, шантаж та психологічний тиск.
У ролі "переговорного" тарану від московських священників виступив очільник однієї з громадських організацій, що має відверто проросійські симпатії.
Генерал-майор у відставці Левченко Ю.Т. є головою "Фонду ветеранів військової розвідки" і саме він вимагав від головного лікаря госпіталю "лишити у спокої" парафію російської церкви.
Відсутність переконливих аргументів і правової позиції підштовхнуло колишнього військового напряму погрожувати Возніциній "спаленням її автівки невідомими особами"; цей інцидент змусив керівницю закладу звернутися до Нацполіції з письмовою заявою про погрози.
На разі, конфлікт не досяг свого апогею і це закріплює за ним шанси перетворитися на черговий майданчик протистояння правовому безчинству з боку російської церкви в Україні.
Для ветеранських і патріотичних організацій Києва ця ситуація стала сигналом до мобілізації зусиль, аби стати на захист військового госпіталю "Лісова поляна".
