Москва несе українцям швидку смерть, а соросята з «ґендером» — повільну
У намаганні догодити всім, окрім власне української нації, влада у Києві плигає на граблі. Вочевидь трагедія минувшини нічому не навчила.
Відразу ж слід зауважити, що у нас часто теревенять про путін-інтерн, але значно рідше — про сорос-інтерн. Політики й організації, пов'язані зі стареньким дідýшкою-філантропом єврейського походження з угорського села, теж об'єднані у глобальну мережу.
У рамках цієї мережі вони, просто Господи, сношаються, братаються й дарують одне одному 7-значні символи; ну ті, які Клички із ЗЄрмаками нині ставлять на площах та майданах. І багацько подій у світі породжені змаганням цих 2-х типів глобалізму, які можна схарактеризувати віршем про золото і булат.
Сперечатися, хто з них є злом, а хто — добром, із ким українці повинні єднатися — безглуздо, ну чесно. Обидві ці ідеологеми є найгіршими проявами людської уяви та свідомості, як казав один вусатий і кирпатий глобаліст, чиє ім'я з прізвищем навмисно не згадуватимемо всує.
Це однаковою мірою деструктивні для нас тенденції, але у різний спосіб. Давайте відверто: Москва (незалежно від тамтешнього режиму) несе нам швидку смерть, тоді як згаданий раніше «філантроп» зі своїм каґалом адептів-фройдомарксистів (в яких нема дивізій, але вдосталь грошових мішків) — повільну.
Ото і вся різниця. І замість того, щоби витрачати час і зусилля на суперечки, який із сортів політичної вторсировини обрати, слід спрямувати енергію на безпечне проходження між Сциллою (путіним) і Харибдою (соросом) світової політики, щоби наші чайки з моноксилами добралися до безпечної гавані, бажано своєї із синьо-жовтим стягом та тризубом.
