Найгарячіше сьогодні нашим воїнам на підступах до Донецька

Суспільство мусить тверезо оцінювати ситуацію. На тепер основними секторами фронту є 2 – Бахмутський і Донецький.

1) Отже, напрямок Бахмут-Соледар.

Тут противник тисне на обох цих напрямках, бої йдуть у передмістях Бахмута і на околицях Соледара. Ми маємо непогані позиції, а наша артилерія творить дива, ба більше, там все давно нами пристріляно.

Ворог тисне, але говорити про його рішучий успіх тут немає підстав. Так, росіяни потіснили нас своїми "артилерійськими наступами" та ударними частинами (зокрема, приватно військова компанія "Вагнер"), проте саме відтіснили, видавили, а не прорвали нашу оборону.

Наразі все виглядає так, що Збройні Сили України вже вкотре нав'яжуть противнику кровопролитні та ресурсозатратні вуличні бої, як це вже було у Маріуполі, Ізюмі чи Сіверськодонецьку. Загрози оточення Соледара і Бахмута наразі немає, тому і підстав залишати їх нема.

І так, противник має рішучу перевагу в артилерії, якій ми нічого не можемо протиставити, а боєздатність наших передових частин невпинно падає, бо великі втрати, як беззворотні, так і санітарні. Проте казати про "розгроми" чи "прориви" – це не про нагальну ситуацію.

2) Донецький напрямок – Піски, Мар'їнка, Авдіївка.

Тут становище схоже на попередній сектор. Ворог уже понад тиждень масовано штурмує позиції, закидаючи ЗСУ снарядами та бомбами, проте прорвати нашу оборону не може.

Російські окупанти тиснуть, потроху просуваються, потіснивши наших захисників у Пісках та Мар'їнці. Проте ніякої глобальної кризи тут не проглядається.

Схоже на те, що попри перевагу ворога, ЗСУ будуть повільно та організовано відступати. Звісно, тут є психологічний момент – відхід наших військ від Донецька буде великою моральною перемогою противника, а ми втратимо надійні позиції, що облаштовувались 8 років.

Хоча, краще так, аніж допустити прорив фронту і наступ углиб регіону. По інших ділянках – без особливих змін, але це не назначить, що так збережеться і надалі, бо війна динамічна й не прогнозована.