Напад на Венесуелу. Війна за нафтовий долар?

Напад США на Венесуелу викликав хвилю різних версій та конспірологічних теорій.

При цьому більшість коментаторів впевнено стверджують, що причина агресії криється в прагненні США взяти під контроль найбільші у світі запаси нафти.

Проте про це ж говорить і сам Трамп, який назвав нафту Венесуели «нашою нафтою».

Тим часом, деякі коментатори вважають, що справжня причина вторгнення безпосередньо пов’язана з виживанням долара. Наводиться навіть відправна точка, яка, зрештою, призвела до нападу на Венесуелу.

Йдеться про угоду, укладену Генрі Кіссінджером із Саудівською

Представляємо читачам аналіз, що пояснює, чому насправді мова йде про виживання долара США.

Не наркотики. Не «тероризм». Не «демократія». Йдеться про систему нафтового долара, яка дозволила Америці залишатися домінуючою економічною державою протягом 50 років. А Венесуела загрожувала покласти цьому кінець.

Що сталося насправді

Венесуела має підтверджені запаси нафти обсягом 303 мільярди барелів.

• Найбільший запас нафти на Землі.

• Більше, ніж у Саудівської Аравії.

• 20% усіх світових запасів нафти.

Але ось що справді важливо:

Венесуела активно продавала цю нафту за китайські юані, а не за долари.

• У 2018 році Венесуела оголосила про намір «звільнитися від долара».

• Вони почали приймати юані, євро, рублі — усе, крім доларів, в обмін на нафту.

• Вони подали петицію про вступ до БРІКС.

• Вони створювали канали прямих платежів із Китаєм, повністю обходячи систему SWIFT.

• І у них було достатньо нафти, щоб фінансувати дедоларизацію протягом десятиліть.

Чому це важливо?

Бо вся американська фінансова система побудована на одному принципі: нафтовий долар. У 1974 році Генрі Кіссінджер уклав угоду із Саудівською Аравією:

• Ціна на всю нафту, що продається у світі, має встановлюватися в доларах США.

• В обмін Америка надає військовий захист.

Ця угода створила штучний попит на долари у всьому світі.

• Кожній країні на Землі потрібні долари для купівлі нафти.

• Це дозволяє Америці друкувати необмежену кількість грошей, тоді як інші країни працюють, щоб їх отримати.

• Це фінансує армію, державу загального добробуту та бюджетний дефіцит.

Для гегемонії США нафтовий долар важливіший за авіаносці.

Закономірність у історії

Існує певна закономірність щодо лідерів, які кидають виклик нафтовому долару:

• 2000 рік: Саддам Хусейн оголошує, що Ірак буде продавати нафту за євро, а не за долари.

• 2003 рік: Вторгнення. Зміна режиму. Іракська нафта миттєво повертається на долари. Саддама повісили. Зброї масового ураження так і не знайшли, бо її ніколи не існувало.

• 2009 рік: Каддафі пропонує ввести забезпечену золотом африканську валюту «золотий динар» для торгівлі нафтою. Злиті в мережу електронні листи Хілларі Клінтон підтверджують, що це була головна причина агресії США.

Цитата з листа: «Це золото призначалося для створення панафриканської валюти на основі лівійського золотого динара».

• 2011 рік: НАТО бомбардує Лівію. Каддафі піддається сексуальному насильству, його вбивають. «Ми приїхали, побачили, і він помер!» — з усмішкою каже Клінтон перед камерами. Золотий динар загинув разом із ним.

А тепер Мадуро:

• У п’ять разів більше нафти, ніж у Саддама та Каддафі разом узятих.

• Активно продається за юані.

• Створення платіжних систем, незалежних від долара.

• Подача заявки на вступ до БРІКС.

• Партнерські відносини з Китаєм, росією та Іраном — трьома країнами, що лідирують у глобальній дедоларизації.

Випадковість? Малоймовірно. На кожен виклик нафтовому долару США відповідають нападами.

Стівен Міллер (радник США з внутрішньої безпеки) буквально сказав це два тижні тому:

«Американська праця, винахідливість та зусилля створили нафтову промисловість у Венесуелі. Тиранічна експропріація стала найбільшим зафіксованим випадком крадіжки американського багатства та власності».

Вони цього не приховують. Вони стверджують, що венесуельська нафта належить Америці, бо американські компанії розробили її 100 років тому.

За цією логікою всі націоналізовані ресурси в історії будь-якої країни світу були «крадіжкою».

Нафтовий долар справді під загрозою

• росія продає нафту за рублі та юані.

• Саудівська Аравія відкрито обговорює розрахунки в юанях.

• Іран уже багато років торгує валютами, відмінними від долара.

• Китай створив CIPS — альтернативу SWIFT, яку використовують 4800 банків у 185 країнах.

• Країни БРІКС активно створюють платіжні системи, що повністю обходять долар.

• Проєкт mBridge дозволяє центральним банкам миттєво розраховуватися у місцевих валютах.

Вступ Венесуели до БРІКС із її запасами нафти у 303 мільярди барелів прискорив би цей процес у геометричній прогресії.

Саме в цьому, на думку прихильників цієї версії, полягає справжня мета вторгнення, а не те, що заявляють у Вашингтоні.

• Наркотики? На Венесуелу припадає менше 1% кокаїну у США.

• Тероризм? Жодних доказів, що Мадуро керує «терористичною організацією».

• Демократія? США підтримують диктаторські режими, наприклад, Саудівську Аравію, де ніколи не проводилися вибори і навряд чи проводитимуться.

Насправді йдеться про збереження 50-річної угоди, що дозволяє Америці друкувати гроші, а весь світ змушений купувати ці папірці.

• росія, Китай і Іран засудили дії США як «озброєну агресію».

• Китай — найбільший покупець нафти у Венесуелі. Пекін втрачає мільярди.

• Країни БРІКС спостерігають, як США нападають на країну через торгівлю поза доларом, і роблять висновки.

• Усі країни, які розглядають дедоларизацію, отримали сигнал: киньте виклик долару — і вас розбомблять.

Але проблема в тому, що ця загроза може навпаки прискорити дедоларизацію, а не зупинити її. Бо тепер кожна країна Глобального Півдня знає: долар — це смертельна пастка. І єдина захист — діяти без зволікань, якомога швидше позбавляючись доларової залежності.

Час і історичні паралелі

• 3 січня 2026 року: Венесуела зазнала вторгнення. Мадуро захоплений.

• 3 січня 1990 року: Панама зазнала вторгнення. Нор'єга захоплений.

Різниця — 36 років. Практично день у день. Та сама схема. Та сама відмовка про «торгівлю наркотиками».

Причина та сама: контроль над стратегічними ресурсами та торговими шляхами. Історія не повторюється — але римується.

Що може статися?

• Пресконференція Трампа у Мар-а-Лаго задає тон процесу.

• Американські нафтові компанії вже вишикувалися в чергу. Politico повідомило, що їм запропонували «повернутися у Венесуелу».

• Формування нової влади. Нафта знову продаватиметься в доларах.

• Венесуела перетворюється на ще один Ірак, ще одну Лівію.

Але є питання, на які відповіді не зовсім зрозумілі. Що станеться, якщо:

• США більше не зможуть домінувати у світі нафтового долара за допомогою бомбардувань?

• Китай вирішить, що має достатньо економічних важелів для відповіді?

• Країни БРІКС, що контролюють 40% світового ВВП, заявлять: «Більше ніяких доларів»?

• Світ усвідомить, що нафтовий долар породжує нескінченне насильство і загрожує суверенітету держав?

Америка відкрила карти, прямо оголосивши, що напад на Венесуелу — це акт агресії заради захоплення нафти, рейдерське захоплення цілої країни з її багатствами.

Очевидно, що демонстративна агресія США — це фактичне визнання того, що долар більше не може конкурувати, покладаючись лише на власні сили. Про пресловуте міжнародне право, яке до недавнього часу слугувало фіговим листком західної експансії, ми говоримо лише тому, що цей листок Захід викинув на історичне сміття сам.

Коли доводиться бомбити країни, щоб змусити їх продовжувати використовувати вашу валюту — це означає, що валюта вже вмирає.

Тому Венесуела може стати тією червоною лінією, за якою йде не відновлення тотального домінування, а відчайдушний кінець.