Наша війна – це війна коліс, дронів і зв'язку
Сучасна війна потребує швидкої орієнтації, прийняття рішень і віддачі команд. Україна, на щастя, має інструмент для цього.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Багато розмов про те, чи заслуговує Україна на членство в НАТО? Дивлюся я на ЗСУ в яких служу вже півтора року і спадають на думку наступні міркування...
Хто забезпечив транспортом на фронті нашу роту? Переважно – волонтери.
Хто фінансував ремонт автотранспорту і розхідники? Волонтери, або самі солдати – зі своїх зарплатень.
А зв'язок на фронті це або рації, або старлінки. Хто надавав більшість рацій і практично всі старлінки? – Волонтери.
Україна на щастя, має інструмент для цього – програму "Кропива" на планшетах і великих екранах. А хто надавав воякам "Кропиву"? – Волонтери, починаючи від "АрміїSOS", яка її створила.
А планшети, на які ставили "Кропиву" звідки бралися? Або від волонтерів, або солдати купували їх самі.
Це засоби авіарозвідки, починаючи від "Мавіка" і "Валькірії" і аж до "Посейдона" та "Вектора". А звідки ЗСУ беруть БПЛА? Відповім так...
Якщо ви не маєте знайомих волонтерів, у безпілотній авіації, – вам нічого робити як таке. Звісно щось передає Міноборони ("Лелеки", "Фурії"), щось надають союзники ("Вектор", "Пуму").
Але найбільш ходовий літак на фронті – волонтерська "Валькірія". Вона створена волонтерами з "АрміїSOS", яку нині волонтери купують масово, просто тому, що це надійний літак за притомні гроші.
А найбільш потужний у ЗСУ БПЛА "Посейдон" – це Фонд Петра Порошенка, бо інших джерел отримання цього комплексу наразі просто не існує. Про коптери я взагалі мовчу, там волонтери – єдине джерело.
До речі, інтернет повний роликів про роботу FPV-дронів. А ви знаєте що ці FPV-дрони або збирають прямо в частинах, або отримують у тих самих волонтерів? Інакше – ніяк.
А тепер уявіть що от все це знають представники США, Великої Британії та Німеччини. Тож як ви гадаєте, що вони думають – гідна Україна бути членом НАТО?
От я і думаю, що вони звернуться до українських солдат та волонтерів, і скажуть щось типу: «А може ви спершу дотягнете всю іншу країну до свого рівня? Бо волонтери та солдати у вас молодці (коли між собою не гризуться), – а що там вся інша країна? Кого, наприклад, українці владою обирають?».
