НАТО втрутиться у війну у разі застосування росіянами ядерної зброї
Під приводом удару по Кремлю путінський режим може розв'язати собі руки з приводу використання по території України тактичних ядерних ракет.
3 травня 2023 року стався удар БПЛА по Кремлю. Подія, як і вибух на Кримському мосту – знакова, ба навіть знаковіше нікуди.
Втім, як і з ударом по мосту, виникає питання: «А хто це зробив?». Ми пам'ятаємо, що після вибуху на мосту, почалися масовані ракетні удари по українській енергетичній та загалом критичній інфраструктурі.
Що може бути після удару по Кремлю, ким би його не було завдано? Варіантів безліч: від застосування хімічної зброї у великих містах, зокрема й у столиці, до оголошення війни.
Ну, з першим впораємось, а з другим... Чим те, що коїть РФ з 24.II.2022 і тим, що може коїти після 3.V.2023 суттєво відрізнятиметься? Та ні чим.
"Тотальна мобілізація"? А взути, вдягнути, озброїти та посадити чим і у що? Та й кадрів, які б в патріотичному угарі побігли воювати в Росії вже далеко не стільки, скільки було того ж таки 24.II.2022...
Хіба Росія, під приводом удару по Кремлю розв'яже собі руки на застосування тактичної ядерної зброї. Та і то: ну, припустимо, вони її використовуватимуть за призначенням, себто для прориву нашої оборони та укріпрайонів.
Що так, що так – це застосування ядерної зброї на території без'ядерної держави, що може призвести до прямого втручання у війну навіть деяких, (не всіх) наших союзників. А це, враховуючи тотальну слабкість та дірявість російської армії та її ВПК – дорівнює смерті для всієї російської так званої "державності".
Воплі Вячєслава Володіна, Сєргєя Міронова та інших путінських міньйонів не про це. Істерія воєнкорів теж, і першим і другим потрібні перемовини.
Так, перемовини на умовах РФ перед початком наступальних дій з боку України. Весь тиждень, до 10.V. включно, градус риторики та шизоїдної істерії підійматиметься у геометричній прогресії та супроводжуватиметься ударами ракет, бомб і БПЛА.
Паралельно з цим, нагнітатиметься істерія і в прикордонних областях, як з РФ, так і з квазіутвореннями – Білоруссю і Придністров'ям. Максимальний кошмар і жах.
Звісно, будуть серед громадян України ті, хто піддадуться паніці, особливо з тієї категорії, яка виїхала з України у перші дні після 24.II.2022, а повернулася тільки цьогоріч у березні-квітні, а також ті, хто не виїхав, але звик боятися, виправдовуючись тим, що страх – "нормальна людська реакція". Нормальна, коли це об'єктивно, а коли ти боїшся "просто тому що" – це ненормально, це вже хвороба.
Та повернемося до того, чого ще очікувати у цей так чи інакше насичений тиждень: на тлі всього вищенаписаного, найтяжчим тягарем буде невизначеність на фронті. Всі, хто підсів на війну як на фільм чи серіал, ще частіше та настирніше запитуватимуть: «Ну коли?», «А що там?», – і так далі.
Не зважаймо! Наше завдання перетерпіти тиждень гідно і спокійно, не заважаючи Воїнам і не перетворюючи наше інфополе на посміховисько для росіян.
Розумію, що коли на фронті йдуть активні бої за ініціативою Сил оборони України, власні складнощі та позбавлення сприймаються легше, та як би складно не було нам у тилу – на передовій все одно складніше. Просто коли на душі буде паскудно – уявляйте собі обличчя Владіміра Путіна, коли він дізнався про удар по Кремлю, про те, як бігав по кімнаті, істерив, а факт уже відбувся.
Маєте можливість? Вивезіть дітей до умовної "бабусі у село" чи просто орендуйте на тиждень якусь хатинку у місці, де тихіше і спокійніше; бо діти – то діти, а ми маємо зберігати спокій і холодний розум.
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
