Підсумки зимової кампанії 2022-2023
У повітрі запахло справжньою весною, яка має остаточно поховати загарбницькі плани Кремля. Тож попереду – вирішальні криваві бої за Україну.
Головною фронтовою новиною цього дня, а саме з одноголосного рішення членів Ставки Верховного Головнокомандувача: продовжувати тримати Бахмут. Власне Бахмут і став символом зимової кампанії 2022-2023 року.
Для України символом Незламності та Духу, а для РФ – десятків тисяч смертей і перманентної гризні між російським Генеральним штабом Збройних сил та Євгєнієм Прігожиним. Адже все (ще раз: все), чим може похвалитися "вторая армия мира" за зимову кампанію, яка, за старим стилем закінчилася вчора, 13.III.2023 – це селище міського типу Соледар і умовно два десятки сіл без людей.
Так, усі ми розуміємо якою ціною нівельовано "планетарні" плани орди, а от орді, видається, досі не зрозуміло з ким вони мають справу і чому. При тому не тільки орді, а і її ватажкам, та про це пізніше...
Повертаючись до ситуації довкола Бахмута, можна сказати, що це місто стало могилою не просто для якихось конкретних "вагнеровцев", а для ПВК "Ваґнер" як такої. Оскільки політичні амбіції Прігожина перемогли залишки його здорового глузду, що й призвело до розгрому.
Та поміркуймо: чи тільки завдяки нашим Силам Оборони цей розгром став можливим? Звісно ж ні, бо "стара собака" Валєрій Гєрасімов, відпустивши у вільний "політ валькірій" із ПВК "Ваґнер" вирішив 2 одразу задачі:
- Помстився за "підара", а саме так його із Сєргєєм Шойґу назвали найманці Прігожина.
- Зберіг залишки кадрової, професійної армії.
І от, якщо з першим пунктом все ясно, «мстя моя страшна», то з другим... А для чого, з якою саме метою він зберіг"кадровиків"?
Певні українські "експерти", які живуть в парадигмі совєцької тактики та стратегії ведення війни, себто «УРА-А-А-А-А!» і мільйон солдатів на м'ясо – не втомлюються повторювати, що «росіяни ще не починали наступ». Однак залишимо цих почесних і не дуже пенсіонерів при їхніх думках, сконцентруємося ж на головному.
Як і головне для Гєрасімова чим та ким цей контрнаступ стримати, чмобікамі? Можна й треба ненавидіти Гєрасімова, проте вважати імбецилом не слід.
Йому потрібні солідні кадрові з'єднання для такої оборони, особливо після найбільшої танкової поразки в історії російської армії, – битви під Вугледаром. Після цього він використовує кадрових трохи там, трохи тут, але основний кістяк тримає "про запас".
Розрахунок Гєрасімова у тому, щоби втримати наявні здобутки, максимально виснаживши українську армію, а потім, в умовах певного паритету. Тобто, знекровлення обох сторін – у гру вступає Владімір Путін, а точніше Сі Цзіньпін із його "мирним планом" і контекстом: «Обидві армії виснажені та не можуть проводити наступальні операції, тож час домовлятися. Ось текст. Я підготував, я – маладєс».
Та в цій багатокроковості є суттєва проблема, а саме Дух, Мотив і Сучасність російської й Української армій. І тут ми якраз повертаємося до того, про що сказано вище: нерозуміння ватажків орди із ким вони мають справу, а самої орди – чому вона має воювати?
Сьогодні Путін побував з візитом в Улан-Уде, столиці поки що окупованої Московією Бурятії. Цей візит, а точніше головні меседжі проголошені ватажком орди, дуже красномовно демонструють обидві проблеми; наведемо 2 з них:
- «Россия борется за существование своей государственности, это задача выживания».
- «Все проблемы начались после распада СССР».
Типовий приклад загубленості у просторі та часі:
- у просторі тому, що розповідати про "російську державність" у Бурятії, як мінімум, – смішно (ну, і до того ж Бурятія зазнала надто великих втрат у війні не за свою державність);
- а у часі, бо Путін так і застряг десь у в періоді "брєжнєвського застою" і не тільки не хоче звідти виходити, а й тягне за собою всіх навкруги.
А оскільки на Росії люблять говорити, що «Путін – это Россия», то у весну 2023 року РФ входить загубленою у просторі й часі. Входить із колосально ослабленою армією, економікою, соціальною сферою, з кризою ідентичності та без зрозумілого майбутнього...
Хтось в Україні вірить, що товариш Сі їдучи до Москви цього не розуміє, а хтось, – що він хоче за підсумками цього візиту зробити Росію сильнішою? Хіба лукаво підбадьорить та дасть "миску рису".
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
