Не лише Крим — в Україні була ще одна автономна республіка
Яка автономна республіка, крім Криму, була в складі України?
На тлі постійних згадок про Крим часто забувається, що в складі радянської України існувала ще одна автономна республіка — Молдавська. Її створення у 1924 році було ініційовано Москвою з геополітичних міркувань, а не заради самовизначення молдовського народу.
Ця автономія стала інструментом тиску на Румунію та передвісником конфліктного Придністров’я, що й сьогодні залишається проросійським анклавом.
Так яка автономна республіка, крім Криму, була в складі України?
У 1924 році на лівому березі Дністра була утворена Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка (АМСРР) у складі УСРР. Ініціатива створення автономії виходила не від української влади, а з Москви.
Метою Москви було не підтримка молдовського народу, а закладення основ для майбутньої анексії Бессарабії, яка тоді входила до складу Румунії. За відсутності міжнародно визнаного кордону із Румунією Кремль вирішив створити формальну адміністративну одиницю, що дозволяла б у майбутньому заявити про свої претензії. «АМСРР (1924–1940) входила до складу УРСР, після чого частину її території передали Молдові, а іншу — залишили в УРСР як Аккерманську (згодом Ізмаїльську) область, яка потім увійшла до складу Одеської області».
Історик Геннадій Єфіменко зауважував, що спочатку керівництво радянської України виступало проти створення молдавської республіки, однак згодом було змушене погодитися під тиском. Перший крок зробили бессарабські комуністи, які звернулися з листом-заявою, проте основна ініціатива надходила саме з Москви. Одним із головних рушіїв створення молдавської автономії був відомий воєначальник Григорій Котовський, який мав тісні зв’язки з бессарабськими комуністами — саме його ім’ям і прикривали цей процес.
«Того ж 1924 року ті самі принципи українці намагалися застосувати, висунувши претензії на Східну Слобожанщину, яка знаходилася в складі Росії. Мовляв, раз ми робимо Молдавську автономну республіку, то давайте приєднаємо до України райони з українською більшістю. А до них, так само для заокруглення, додамо деякі райони, де певну більшість становлять росіяни. Але український проєкт відхилили, а молдавський — продавили», — вказує дослідник.
Попри формальну назву, більшість населення автономії становили зовсім не молдавани.
Тираспольський район мав переважно російське населення, а кордони автономії прокладалися не за етнічними межами, а за політичною доцільністю.
«Територія АМСРР дорівнювала 8,4 тис. км². За переписом 1926 року її населення складало 572 300 осіб, серед яких 277 300 (48,5 %) українців, 172 600 (30,1 %) молдован, 48 900 (8,7 %) росіян, 48 600 (8,5 %) євреїв, 10 700 (1,9 %) німців. Столицею АМСРР була Балта, а від 1929 року — Тирасполь (нині місто в Молдові)», — йдеться у дослідженні історикині Ярослави Верменич, опублікованому в «Енциклопедії історії України».
У радянській конституції УСРР 1925 року про автономію йшлося як про об’єднання республіки з молдовським народом, що мало створити ілюзію добровільного рішення. Але за словами дослідниці Ярослави Верменич:
«Формулювання камуфлювало прагнення Москви повернути собі права на Бессарабію».
У 1940 році СРСР анексував Бессарабію і Північну Буковину, після чого частину молдавської автономії було передано до складу новоствореної Молдавської РСР.
«Там стояло завдання, щоби максимально все, що можливо, зберегти в Молдавії, але при цьому врахувати етнічний чинник», — зазначає Геннадій Єфіменко.
У районах, де українці становили більшість, території залишилися в складі України. У результаті такого «перекроювання» до УРСР відійшли 8 із 14 районів.
На думку історика, залишком існування автономної республіки є сучасне Придністров’я — невизнане утворення з проросійською орієнтацією, яке виникло на уламках політики, започаткованої ще за радянських часів.
«І досі маємо ніби як рудимент тієї автономії — невизнане Придністров’я. Існує зараз в українському тилу такий проросійський анклав», — підкреслює Єфіменко.
