Неповнолітня особа вчинила крадіжку – як її буде покарано: рішення Верховного суду
Хлопець вкрав мобільний телефон і був покараний 6 місяцями обмеження волі, однак невдовзі звільнений судом.
Уникнення неповнолітнім покарання на підставі статті 105 Кримінального кодексу України (ККУ) (звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру) здійснюється без призначення йому конкретного покарання, за якою його було визнано винним.
До такого висновку дійшла Друга судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду (ККС ВС), частково задовольнивши касаційну скаргу заступника Генерального прокурора на вирок Волинського апеляційного суду за обвинуваченням неповнолітнього у вчиненні крадіжки (ч. 1 ст. 185 ККУ) у справі №161/7253/18.
Обставини справи
Згідно з вироком міськрайонного суду неповнолітнього визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи в приміщенні роздягальні спортивного залу НВК міста Луцьк, з кишені куртки таємно викрав належний потерпілій мобільний телефон вартістю 2300 грн, спричинивши останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
Хлопця було засуджено за ч. 1 ст. 185 ККУ до покарання у вигляді громадських робіт на строк 100 годин, проте на підставі ст. 105 ККУ (неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання) звільнено від покарання та застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері на один рік.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та призначив неповнолітньому за ч. 1 ст. 185 ККУ покарання у вигляді позбавлення волі на 6 місяців, на підставі ст. 105 ККУ звільнив його від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері на один рік. У решті вирок міськрайонного суду залишено без змін.
Касаційна скарга до Верховного суду
У касаційній скарзі прокурор вказав, що внаслідок неправильного тлумачення положень ст. 105 ККУ апеляційний суд незаконно призначив особі покарання. Як зазначено в постанові ККС ВС, такий вид звільнення від покарання, при визнанні особи винною у вчиненні злочину надає можливість засудження цієї особи без призначення покарання, тобто дозволяє відмовитись від призначення конкретного заходу примусу за наявності певних передбачених законом на те підстав.
У такому випадку суд, постановивши обвинувальний вирок, у самому вироку зазначає, що покарання особі не призначається, тобто суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання або засуджує без покарання. Водночас при засудженні особи без призначення покарання один із найголовніших елементів реалізації кримінальної відповідальності − осуд особи, яка вчинила злочин, залишається і відображається в обвинувальному вироку.
Проаналізувавши особливості застосування звільнення особи від покарання стосовно неповнолітніх правопорушників, закріплені в розділі XV Загальної частини ККУ, Верховний суд зазначив, що з метою забезпечення особливих потреб підлітків та дітей, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи, законодавець у положеннях статей 97, 105, 106 ККУ передбачив можливість заміни кримінальної відповідальності або покарання примусовими заходами виховного характеру.
При цьому підставою для звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності є можливість їх виправлення без призначення покарання. Можливість такого виправлення випливає з оцінки поведінки неповнолітнього до і після вчинення злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин, що свідчать про невелику небезпечність особи неповнолітнього.
Отже, касаційний суд дійшов висновку, що, постановивши вирок про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру з одночасним визначенням виду та розміру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив положення ч. 1 ст. 105 ККУ, що суперечить їх точному змісту та є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
ККС ВС змінив вироки судів, виключивши з них рішення про призначення покарання. Таким чином, малолітній злочинець був відправлений під нагляд матері.
