«Новгород має бути вільним»
Інтерв’ю з Андрієм Моісеєвим, очільником руху за незалежність Великого Новгорода від Московії.
Пане Андрію, які головні причини започаткування руху за відокремлення Великого Новгорода від російської федерації?
Основна причина — колоніальний статус Новгорода у складі сучасної росії. Ми, як і інші поневолені народи, перебуваємо під колонізацією москви.
Мрія про свободу і незалежність живе в Новгороді вже понад шістсот років — ще від часу, коли він був самостійною республікою.
Сьогодні, коли федеральний центр посилює тиск на регіони та національні республіки, це питання знову стало актуальним.
Російська війна проти України стала тригером — нагадуванням народам, що вони колись мали власну державність.
Саме це стало мотивом для відновлення нашого руху за незалежність Новгорода.
Яким ви бачите майбутнє Великого Новгорода у разі реалізації цієї ідеї?
Це має бути звичайна незалежна європейська держава.
Нашими сусідами можуть стати Інгрія, Псковська та, можливо, Смоленська республіки. Ми бачимо себе частиною європейського простору — в ЄС і НАТО.
Після проголошення суверенітету, референдуму та конституційних процедур у Новгородської Республіки не буде власної сильної армії, здатної протистояти агресивній росії, якщо вона у тому вигляді ще існуватиме.
Тому логічно розглядати варіанти конфедерації або військово-політичного союзу нових незалежних республік для спільного захисту від зовнішніх загроз.
Як реагують жителі та місцеві еліти на ідею незалежності?
Якщо судити за відгуками у соцмережах і приватних повідомленнях — ставлення здебільшого схвальне.
Проте провести будь-яке опитування в тоталітарній державі неможливо.
Людей паралізує страх, тому відкритої підтримки ми поки не побачимо.
Однак Новгород історично був вільнолюбним містом, і я переконаний, що ідея незалежності знайде відгук у серцях мешканців.
Як війна вплинула на настрої у регіоні та на підприємства військово-промислового комплексу?
На відміну від Краснодарського краю чи Ростова, у Новгороді не було масової істерії.
Підтримка війни — радше за наказом згори.
Колишній губернатор висловлював формальну лояльність, але без власних ініціатив на кшталт масових мобілізацій чи відправки техніки.
Перші мобілізації відбувалися на муніципальних підприємствах — директори просто «виконували план». Добровольців майже не було.
Потім почали набирати людей із соціальних низів — безхатченків, боржників, колишніх ув’язнених.
Серед знайомих у військкоматі я чув, що у перші два роки війни добровольців практично не було.
Але зі зростанням кількості загиблих настрої змінилися: наприкінці 2024 року, за нашими неформальними оцінками, кількість противників війни перевищувала прихильників утричі.
Чи можна сьогодні відродити у новгородців почуття боротьби за незалежність як боротьбу за історичну справедливість?
Ми всі чекаємо перемоги України, адже це стане тим самим «вікном можливостей» для регіонів, які прагнуть незалежності.
Після падіння москви регіони зможуть заявити про себе, і тоді проявляться приховані настрої.
Ми вже зараз готуємо правову базу, основоположні документи, алгоритм дій — щоб не стояти розгублено, а мати чіткий план: як забезпечити безпеку, ефективне керування та життєздатність регіону.
Наше завдання — встановити справжній конституційний порядок за європейськими стандартами, а не повертати московську «систему права», яка є лише системою репресій.
Ми прийняли декларацію, в якій проголошуємо, що Новгород має бути вільним, і ми готові досягати цього всіма можливими засобами — від політичних і конституційних до підпільних чи силових, якщо того вимагатиме ситуація.
Ви — делегат з’їзду народних депутатів. Як ви оцінюєте ініціативу участі російської опозиції у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ)?
Проблема в тому, що так звані «хороші росіяни» створили цю платформу під себе.
Її просувають медійні обличчя, які хочуть представляти росію в Європі — з тією ж імперською логікою: «ми прийдемо до влади замість путіна».
Але нам не потрібна нова «демократична росія». Ми хочемо бути поза росією.
Наші рухи — Новгород, Інгрія, Башкортостан, Чечня, Татарстан — спілкуються дружньо й конструктивно між собою.
Ми не проти один одного, а проти того, щоб нас знову включили в «єдиний російський проєкт».
Наше право на самовизначення — природне, а не надане кимось із москви.
\Україна та частина делегацій у ПАРЄ, до речі, нас підтримують — саме завдяки їхній позиції вдалося домогтися квоти хоча б у третину місць для представників регіонів.
Але ми вважаємо, що співвідношення має бути навпаки: дві третини — за регіонами, максимум третина — за тими, хто досі представляє «російську федерацію».
Ми вже звернулися до ПАРЄ з проханням визначати представників не через так звану московську «опозицію», а безпосередньо від імені рухів за незалежність.
Дякую за розмову. Бажаю успіху вашому руху.
І вам дякую. Хай щастить. Слава Україні!
Героям слава.
