«Останній Бастіон» вітає освітян України з Днем учителя
Ви — опора нації. Ваша праця — безцінний дар для поколінь, які зростають. Вам завдячують юні українці за наданий квиток у майбутнє.
Так склалося, що вже не перший рік професійне свято тих, хто відповідає за грамотність і освіченість нації, відзначають в умовах війни. Ця ситуація лишає по собі невтішні сліди.
Освітяни, вчителі, педагоги досі перебувають у зневаженому становищі через свідомі дії керманичів держави. Фахівець із дипломом, покликаний вести дитину до світла знань, — нині скніє на маргінесі, поки влада та церква втовкмачують українцям свої огидні догми, забувши про мораль.
Як показав час, усеосяжна проблема України в неосвіченості українців, якими легше маніпулювати. Більшість чиновників і депутатів, не кажучи вже про попів, як і населення України, — темні у розумовому значенні та порожні у значенні духовному.
Освіта — це фундаментальна цінність, основа будь-якої цивілізованої нації. Це зрозуміли всі розвинені країни: від Великої Британії до Японії, від Чилі до Південної Кореї.
А в Україні тим часом триває зворотний процес — скорочують кількість садків, шкіл, професійно технічних училищ, закривають університети, урізають зарплати вчителям, викладачам вишів, дослідникам. Науку не підтримують узагалі.
Через невиконані обіцянки Володимира Зеленського про заробітні плати педагогам у $4000, значна кількість освітян виїхала з Полтави та України під час повномасштабного російського вторгнення. Тобто, після 24 лютого 2022 року.
Не дарма говорив ще німецький канцлер-реформатор Отто фон Бісмарк, якого люблять цитувати всі, кому не лінь: «Той, хто економить на школі, будуватиме тюрми». Вочевидь, антиукраїнська по суті й за змістом держава Єрмака-Зеленського орієнтована саме на мурування тюрем під час визвольної борні проти Московії, бо інтелектуальну еліту вигнано, або в окопи, або біженцями за кордон.
Куди не глянь, у Польщі, Естонії, Фінляндії, Туреччині найбільш брудну роботу виконують... українці, а все тому, що наша нація знецінює себе, що наша нація не навчена поважати себе. Коли ми, всі українці, починаючи з педагогів, навчимося себе поважати, відстоюватимемо свої права, — тоді пролита на фронтах кров наших захисників не буде марною.
Мусимо не просто визнати, а й наголосити, — покликання вчителя є найблагороднішим серед інших професій, вона об'єднує людей щирих помислів, сердець, почуттів і навіть самопожертви. Педагоги прищеплюють своїм вихованцям любов до знань, сіють в їхніх серцях зерно прекрасного, світлого, вічного, відкривають складний духовний світ буття, дають мудрі поради, які відтак для багатьох стають життєвим кредитом.
Тому, низький уклін вам, дорогі наші вчителі, не за назвою, а за покликанням, за професіоналізм, витримку, терпіння, за любов до обраної справи, самовідданість і багатство душі. Ви гідно тримаєте духовно-просвітницький щит над Україною наперекір викликам долі.
