Переосмислюймо українські геополітичні плани
Один із чинників перемоги у війні є переконлива демонстрація готовності відстоювати свою позицію до першої крові, до останнього подиху...
200 тисяч солдатів замало для окупації всієї України. Але, як показала практика, цілком достатньо для окупації й утримання критично важливих для нашої економіки територій і блокування євроатлантичної інтеграції.
Переконана, що це якраз і було метою горезвісної путінської «спеціальної воєнної операції». Тож поки ми ведемо війну за свої землі, нас нікуди не візьмуть, ні в Європейську спілку, ні у Північноатлантичний альянс.
І навіть відмова від кількох областей (за прикладом перехваленої Фінляндії), щоби зберегти відносний суверенітет і років через 100 вступити в якийсь оборонний альянс, у нашому випадку не поможе. Відтак, тільки остаточно донищить міжнародне право.
А без прямого включення (тобто участі) якогось великого оборонного альянсу/потужного міжнародного гравця в російсько-українську війну відновити міжнародно визнані кордони, м'яко кажучи, проблематично. Така правда життя.
Замкнене коло, з якого можна вийти лише переосмисливши власні геополітичні плани та зосередившись на реалістичних цілях. Але не з цим урядом і не з тим суспільним настроєм, який він культивує через монополізовані ЗМІ та репресивний апарат.
