Після Мінська і Стамбула для капітуляції України зелєнхайми обрали Люцерн

ПОЛІТИКА
15 квітня, 13:45
Після Мінська і Стамбула для капітуляції України зелєнхайми обрали Люцерн
Фото: Facebook

На війні є переможці та переможені, а також сторонні вигодонабувачі. Виправдання не мають значення, коли на кону життя нації!

Суб'єкти, які від 2014 року просувають тезу, що Москві передишка потрібніша, ніж нам, працюють на геноцид українського народу. І байдуже, роблять вони це свідомо, з ненависті до корінного населення, чи просто повторюють чужі думки.

Актуалізують, як ті папужки за ласощі працюють на якийсь місцевий клан («Россотруднічєство»), ментально застрягши десь у Хасав-юрті. Так-так, саме у тому селі у Даґестані, де визнано державний суверенітет вільної Ічкерії.

1996-го Кремлю, може, й потрібна була передишка, бо тоді РФ була в драбадані й ледве стояла на ніжках Буша, тож мусила ще рахуватися із демократичним Заходом. У 2014-му і 2022-му — ця політично й економічно стабільна й достатньо незалежна від демократичного світу держава плювати на всіх хотіла.

Для продовження конфлікту у РФ є реформована армія, величезний мобілізаційний потенціал, ядерний арсенал, централізована і доволі професійна влада із високим рівнем підтримки серед дисциплінованого населення. А ще, накачаного мілітаризмом і цілком надійними союзниками, які не переймаються ні рівнем демократії, ні рівнем корупції, натомість справно постачають їй необхідні для війни ресурси.

І ця держава не розпадеться ні від «санкцій», ні від пари копняків з нашого боку. Це не значить, що треба здаватися, аж ніяк, не думайте про таке ніколи!

Це значить, що треба реально оцінювати співвідношення сил і обирати такі стратегії протидії московській агресії, які дозволяють зберегти, відновити та накопичити максимальний потенціал, яким можна буде скористатися в сприятливих для нас умовах. Вони неодмінно настануть.

Псевдопатріотична істерія, яка у 2014-2019 роках велася під маркою демонізації об'єктивно вимушених і зовсім не катастрофічних для нас Мінських угод. А у 2022-2023 роках під вивіскою непропорційної глорифікації тактичних успіхів (на чужі гроші та чужою зброєю) призвели спочатку до руйнування ефективної системи безпеки.

Пізніше ж — до втрати моменту. Тієї миті, коли можна було сповільнити інтенсивність бойових дій чи навіть поставити їх на паузу, трохи видихнути та зібратися з новими силами.

Відтак ми підійшли до ситуації, коли до жертв пропаганди вже доходить, що за 2-3 тижні й навіть роки Москву не здолати. Проте ніхто із нами вже розмовляти не буде і давати нам передишку на якихось прийнятних для нас умовах.

Нашому суспільству катастрофічно бракує громадянської мужності. Внаслідок цього воно кидається із крайнощів у крайнощі: від ганебного капітулянства до дурноверхої гордині та навпаки.

Ми здуру і з переляку підписалися на пекельний марафон та потрібна величезна сила волі, щоби зійти із гиблої траєкторії й накреслити конструктивну лінію поведінки. Панівне угруповання очевидно такої сили не має, тому уряд національного порятунку нині є як ніколи потрібним і актуальним.

Автор : Софія Дніпровська
Читайте також:
Політика
«Президент Голобородько» завершив виконання обов'язків голови держави Україна. Однак він продовжує сидіти на Банковій, узурпувавши владу.
21 травня, 13:36
Політика
Затяжна у часі й просторі війна росії проти України оголила купу проблем у різних регіонах. На це раніше не звертали достатньої уваги.
30 квітня, 07:09
Політика
Українці мусять здолати інфантилізм, аби не повторилися події 1917-1923 і 1932-1933 років. Без дорослішання, нація приречена на знищення.
08 квітня, 07:12
Війна
Минулими вихідними інґуське підпілля дало бій окупантам. На жаль, повстанці полягли у нерівному бою, але показали слабкість росії.
04 березня, 20:22
Війна
Будь-які пацифісти, говорячи про необхідність миру, насправді призводять усе до стану війни. Вони провокують її своїм безглуздим утопізмом.
27 лютого, 13:45
Політика
Наш національний інтерес не полягає в тому, щоб до влади у РФ прийшли чесні борці з корупцією, демократи та технократи. На жаль...
19 лютого, 20:39