Плачі Януковича за совою в комині межигірської халупчини

Те, що якась дещиця нашого загалу перейнялася оцим, пояснюється елементарною природною цікавістю – ми, принаймні, 100 мінус 73, завжди воліємо вийти на першоджерело, «на зуб» спробувати фейк, або подавай нам бездоганного інсайда. Зрештою, перевірити упевненість давніх греків у тому, що іn vino veritas in aqua sanitas («істина у вині, здоров'я у воді»), ніколи не завадить.

Атож, гріх було власноруч не помацати розірвану Януковичем сорочку на буцімто праведних грудях – прочитали «плач двічі судимого», виносимо враження.

А враження від «Виктор Янукович: То, что народ при нашей власти жил лучше — это факт», Обращение экс-президента Януковича к украинцам»  таке, що оце пафосне звернення нічим не відрізняється від «наукового трактату» Іллі Киви про «Механізми впливу громадянського суспільства на державне регулювання правоохоронної діяльності (на прикладі країн ЄС та України)». Поєднує «праці» одне – писали їх не ті, хто підписував.

Посміємо стверджувати, що сумнівно «міцний господарник», але вочевидь неграмотний проффесор В.Ф. Янукович просто не здатен на оті рядки букоф, які виставлені на сайті «Еха Москви» за його підписом. За замовчуванням.

Людина, котра дві хвилини згадує лексичне означення новорічного атрибуту й у підсумку виходить на «йолку», зробити аналітичні висновки з соціально-економічного підґрунтя Революції Гідності не може. Тут справді або-або. Все одно, що уявити перерахування російського роялті Зе за «Сватів» і решту генітальної «творчості» на р/р полку «Азов». Є ж бо речі й несумісні з об'єктивною реальністю.

У тому «плачі Януковича» кожна буква просякнута смородом онуч глибинного народу, кожна «сльоза» екс-шапкоздіймача  пропікає монітор гіркою згадкою про невивезене з Межигір'я, про в похапцях покинутий золотий батон, про забуті мадам Полєжай бігуді, непогодованих страусів і совину сім'ю в каміні. З кожної букви скапують жалі за недовершеними обіймами з кремлівським гномиком, за недописаним «тайожним романом».

Й усе націоналістичне з дитинства (у дотичному оригіналі – від «младых ногтей») наше інтегральне єство змушене погодитися зі скріпою «руського міра», Олександром Сергійовичем Пушкіним:

...Там ступа с Бабою-Ягой 
Идет, бредет сама собой; 
Там царь Кашей над златом чахнет; 
Там русский дух... там Русью пахнет!..

Ніщо так не поєднує сусідів, як свята віра в самохідну ступу Баби-Яги і підсвідома екстраполяція нині і довічно діючого президента путіна на образ билинного Кащея – такого ж вічного митаря на престолі, такого ж Чахлика Невмирущого.

Оцей припах і є скріпоносним запозиченням автора «плачу», який під ніком ростовського в'язня вирішив підтримати п'яту колону манкуртів в Україні напередодні Свята Незалежності.

Читати не обов'язково, панове, там – руський дух, там гімнами відгонить. В «гімнами» наголос дозволяємо поставити на власний розсуд.

Кличемо на грішні чорноземи. Хтось ще пам'ятає Віктора Федоровича Януковича? Його стабілізець? Граціозні па на пеньках? Його прем'єра Азірова з кровосісями? Прокурора в римській тозі?