Починається справжня світова торговельна війна
США планують запровадити імпортне мито на китайські електромобілі у розмірі 100% від ціни! Плюс 50% мита на складники сонячних батарей.
Відразу наголосимо, що це, власне, так звані заборонні мита. Додамо, що взагалі ця ситуація може мати серйозні наслідки для України, особливо в контексті глобальних торговельних війн і зміни економічних парадигм.
Фактично, глобальна фрагментація та поділ світу на низку «воюючих кластерів» у розпалі. Згадується китайський роман про добу троєцарства, коли Піднебесна була охоплена багаторічною громадянською війною за переділ не стільки теренів, скільки контролю за торговими шляхами.
Інституційна пам'ять у цьому контексті у Китаю набагато глибша, ніж у будь-кого за його межами. Доместикація виробництва також у самому розпалі, плюс демонтаж таких глобальних структур як Світова організація торгівлі та система міжнародних торгових угод.
Про це нещодавно писав у своїй доповіді й експрем'єр-міністр Італії пан Маріо Драґі, який також обіймав посаду голови Європейського центрального банку. Бідолашні Адам Сміт і Девід Рікардо з їхніми абсолютними та порівняльними конкурентними перевагами.
Виявилося, що у сучасному світі здатність зробити один і той самий товар із меншими витратами, ще не є гарантією того, що такому умільцю дозволять це продати за відносно низькою ціною. Теорія Рікардо-Сміта залишається лише для таких країн, як Україна.
Нам із вами спиратися на абсолютні конкурентні переваги: сировину, сільське господарство та дешеву робочу силу (яка, щоправда, вже не така дешева). А от комуністичному Китаю не дозволяють спиратися на порівняльні конкурентні переваги.
Натомість у США ще у 1980-х роках у рамках проєкту адміністрації Рональда Рейґана «Сократ», була створена модель конкурентоспроможності, заснована на технологіях. У цій парадигмі працегодини мешканця Сомалі в рамках глобального обміну завжди будуть у тисячі разів відрізнятися від працегодин мешканця Кремнієвої долини у Каліфорнії; у менший бік, звісно ж.
Модель Пребіша-Зінґера переконує, що від 1650 року сировинні країни завжди програють економікам, які виготовляють готові товари. А починаючи від 1901 року країни, які спеціалізуються на простих товарах, поступаються тим, хто робить ставку на складні.
Тож, чим відповість Китай? Адже його провідний автоконцерн «BYD» уже відхопив 18% глобального ринку та наблизився до 44% компанії Ілона Маска «Tesla».
Поки Китай запроваджує мита на експорт свого рідкоземельних металів і РФ не просто так заговорила про обмеження постачання урану, нікелю та титану. Не можна недооцінювати небезпеку торгових воєн.
Наприклад, Японія напала у грудні 1941 року на США після запровадження проти неї широких торгових обмежень по сировині. В Україні немає нікелю, але є рідкоземельні метали, літій, уран та титан, і державні підприємства із видобутку урану у нас примудрилися довести майже банкрутство (маючи таку атомну енергетику).
Пам'ятаю, Юрій Вітренко під час перебування на посаді міністра енергетики ще радив робітникам їхати до Польщі (до речі, а де він, уже там, у Польщі?). Об'єднану гірничо-хімічну компанію (титанова галузь) у нас використовував, хто тільки міг і після олігарха Дмитра Фірташа та повернення компанії державі — один клан за іншим.
Он, голову Фонду державного майна Дмитра Сенниченка досі шукають, певно полетів на титанових крилах. Так от, у нас є й уран, і титан, і літій, а щастя нема, тож, якщо РФ не продаватиме титан Заходу, — чи не шанс це для нас прокачати свою економіку щодо додаткової вартості?!
За літій зараз теж боротьба йде не на жарт: державні перевороти у Латинській Америці каламутять, наприклад, у Болівії. Там, до речі, «Росатом» отримав у користування найбільше родовище у світі: а хотіли б і КНР, і США, і ЄС.
А в нас і є літій, щоправда, документацію з приводу його родовищ засекретили; вірна ознака: дерибанитимуть. Так може варто нарешті скинути попіл й почати діяти, на мішках же із золотом сидимо, бо правда у рогожі.
