Поліція Фінляндії працює на Кремль: сповідь уральського самостійника
Наперекір стійкому уявленню про "найдемократичнішу країну" Північної Європи батьківщина Маннергейма досі не рівно дихає у бік РФ-Московії.
Красномовним прикладом слугує сфабрикована фінляндськими право(п)охоронцями на догоду російському диктаторському режиму справа проти нашого співрозмовника і співзасновника руху "Вільний Урал" ("Свободный Урал") Андрєя Романова.
Кореспондент інформаційної агенції "Останній Бастіон" напряму поспілкувався з політичним мігрантом із проукраїнськими поглядами, якого крім кремлівських спеціальних каральних служб переслідують поліціянти Суомі.
У цій першій частині інтерв'ю-розслідування Андрєй Романов поділився з нами досвідом своєї багаторічної боротьби, як проти путінізму та російських олігархів, так і "непідкупної", а насправді продажної фінляндської державної системи.
– Скажіть, як так сталося, що після 8 років перебування у Фінляндії місцеві правоохоронці вирішили посадити, а тепер мають намір вислати Вас до РФ?
– Коли до Фінляндії приїжджають опозиціонери, хто не підконтрольний російській владі, то фіни намагаються їм відмовити у притулку, а надалі вислати їх на батьківщину. Якщо вони бачать, що це не виходить, що людина після їх відмови може виїхати в іншу країну і там отримати притулок, то вони їй надають притулок, але тільки із застереженням, що вони контролюватимуть її, щоби вона не виходила за межі дозволеного і не порушувала давню й усталену дружбу Гелсинкі з Москвою.
Хто не піддається їхньому контролю та починає вести власну, так би мовити, політику, створює свої нові політичні проєкти, які йдуть всупереч із політикою Кремля, йдуть всупереч із політикою московсько-пітерської опозиційної, правозахисної тусовки, проєкти які руйнують дружбу фінів із Росією, то фіни починають із такими активістами боротися. І один зі способів такої боротьби – це сфабрикувати у Фінляндії проти неугодного активіста кримінальну справу. А далі його засудити та постійно тримати на гачку, щоби він боявся, що його завтра можуть депортувати на батьківщину через його правопорушення, якщо він продовжуватиме свою справу і псуватиме відносини Фінляндії з Росією.
Для мене такою відправною точкою став проєкт "Вільний Урал". Саме після цього проєкту, який був створений 2017 року уральськими робітниками й вимушено осів у Фінляндії, фіни почали мені чинити різного роду перешкоди у своїй країні. Сьогодні все це вилилося в кримінальну справу, яка вже надійшла до Окружного суду міста Гельсинкі, а документам моєї кримінальної справи, зацікавлені персонажі, хто все це затіяв, надали статусу конфіденційності.
Вони поставили розгляд моєї кримінальної справи в суді, коли більшість фінів йдуть у відпустку, і частіше виїжджають із країни до теплих країн. Також вони можуть розглядати й без мене цю кримінальну справу, якщо раптом змінять день і годину, але мене не попередять. Все в них продумано і можна припустити, що все вже розписано в їхніх головах, особливо рішення суду.
– Чому на відміну так званих "хороших русскіх", яким влада Фінляндії йде на зустріч із розкритими обіймами, Вас навпаки намагаються звинуватити у всіх смертних гріхах і зробити чи не головним винуватцем погіршення відношення між Гельсинкі та Москвою?
– Дружба між Фінляндії та Москвою починається далекого 1948 року, тоді було підписано Договір про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу між СССР і Фінляндською республікою. Від початку існування цієї угоди й до сьогодні дружба триває вже між РФ і Фінляндією. За весь цей час настільки зміцнилися зв'язки між Москвою та Гельсинкі, що ці канати нічим не розірвати, якщо тільки РФ наслідуватиме приклад СССР і нарешті розвалиться.
Ще з часів совдепії КГБ повністю контролювала Фінляндію; тоді легко вербувала фінів і постійно впливала на їхню внутрішню та зовнішню політику через своїх людей, скажімо, багаторічного президента Урго Кекконена, що не є новиною. Сьогодні це продовжують правнуки Фелікса Дзержинського, а у фінів страх і повага до східного сусіда настільки великий, що вплинув у свідомість і гени, вони без дозволу східного сусіда нічого не робитимуть. Вони вступили до НАТО лише із дозволу Москви.
Тому й приймають із розпростертими обіймами "хороших русскіх", тих, кого дозволяє рекламувати Кремль, кого курує і контролює через ту ж московсько-пітерську опозиційну псевдоправозахисну тусовку, а хто намагається бути незалежним, хто домагається всього сам без тих самих російських правозахисників, того гноблять, намагаються якнайшвидше прибрати з політичного поля фінськими руками у самій Фінляндії.
– Розкажіть, будь ласка, докладніше, у чому суть справи, яку "шиють" Вам поліціянти Фінляндії (і, напевно, ж прокуратура)?
– Щоби ширше розглянути це питання, потрібно уточнити, що це вже четверта кримінальна справа проти мене! До цього 3 кримінальні справи були сфабриковані на Росії за мою суспільно-політичну діяльність, яка становить загалом 17 років боротьби із путінським режимом, а тепер і фіни за мою антиросійську позицію пішли на це і на додачу до російських кримінальних справ уже у себе сфабрикували проти мене нову кримінальну справу.
Перша моя кримінальна справа, яка була сфабрикована російськими силовиками, датується 2011 роком і вона досі не закрита. На той час у нас була бурхлива опозиційна діяльність. Ми тоді виступали проти місцевого олігарха, доларового мільярдера, друга Владіміра Путіна, – Віктора Рашнікова. Він шахрайським шляхом за підтримки самого Путіна привласнив народну власність – Магнітогорський металургійний комбінат. Ми на той період часу очолювали "Міську робочу громадську організацію міста Магнітогорська" і незалежну робочу профспілку "Захист" працівників Магнітогорського металургійного комбінату (ММК) і його дочірніх підприємств. Ми були серед головних організатор місцевого громадянського руху "Союз ініціативних груп міста Магнітогорська (СІГМА)"; були від самого початку і дуже багато вклали сил і часу у роботу Комітету обдурених акціонером ВАТ "ММК", який 9 років боровся за повернення вкрадених акцій. Їздили 2012 року до Москви на "Марш мільйонів", що став наймасовішою акцією у Москві, де сотні тисяч москвичів і приїжджих із російських регіонів виступали проти політики Путіна та вимагали залучення його до суду. У своєму місті ми неодноразово організовували акції проти політики Путіна, за що і були винагороджені кримінальною справою за статтею 282 Карного кодексу РФ (порушення ненависті до працівників міліції).
Другу кримінальну справу вже проти мене (у першій кримінальній справі ми проходили вдвох, я та моя дружина!) сфальсифікували обласні силовики Челябінська за нашу проукраїнську позицію, що ми від початку українського Майдану стали підтримувати Україну, відкрито виступали проти війни та проти анексії Криму. Ось за це у 2014 році Челябінське обласне управління ФСБ звинуватило мене за частиною 1 статті 280 Карного кодексу РФ (публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності). Гебня стверджувала, що я на Росії закликав до Майдану, до повалення Путіна насильницьким шляхом... Цього ж року нам дивом вдалося виїхати з Росії до Фінляндії, а 2015 року у країні тисячі озер отримати політичний притулок. На Росії з грудня 2014 року я був заочно заарештований і оголошений у федеральний та міжнародний розшук.
Третя кримінальна справа проти мене та моїх соратників була сфабрикована у 2021 році управлінням ФСБ по Москві та Підмосков'ю. Всім нам закинули, що ми створили екстремістську спільноту "Лівий опір" ("Левое сопротивление") та брали участь у ній (ч. 1 ст. 282.1 КК РФ; ч. 2 ст. 282.1 КК). Дар'ї Полюдовій, як організатору, що не змогла виїхати, – дали 9 років таборів у путінській Росії, решту учасників кожного виділили в окреме провадження, і звинувачують в "екстремістській діяльності".
Четверту кримінальну справу сфальшували у 2022 році вже поліціянти міста Гельсинкі. Вони мені закидають, що я порушив фінський закон "про іноземців" нібито через те, що у 2020-2021 роках я жив у Фінляндії без документів. Кримінальну справу вже направили до Окружного суду міста Гельсінкі. Всі документи цієї справи надали статусу конфіденційності. Судитимуть мене росіяни та фіни. Максимальне покарання за порушення фінляндського закону "про іноземці" – 3 місяці в'язниці, а потім можливість депортувати порушника на батьківщину до рук російських силовиків. До цієї кримінальної справи фіни 4 рік мені псували життя у країні, відбувався постійний тиск з їхнього боку, цілеспрямовано ускладнювали мені життя у своїй країні. А кримінальна справа – це вже крайній захід, який фіни використовують лише тоді, коли інші методи боротьби вичерпали свої можливості, і вони вже не можуть вплинути на активіста.
Спробую розписати алгоритм їхніх дій. Дуже показовий випадок стався у тій же Фінляндії із російським активістом Даніілом Полторацкім. Молодий лівий активіст, починаючи з 2009 року, брав участь в антиурядових акціях у Москві, виступав проти Путіна, на той час зазнавав тиску з боку силових структур Москви, а після подій 6 травня 2012 року (наймасовіший марш у Москві проти політики Путіна) емігрував до Фінляндії. Фіни тоді йому дали притулок, але з часом він впав у сильну депресію, почав сильно деградувати, колишні друзі від нього відвернулися, про нього перестали писати російські опозиційні ЗМІ, у результаті фіни до нього застосували каральну психіатрію. Закрили його у психіатричній лікарні за підозрою у шизофренії.
Після перебування у психіатричній лікарні, Полторацкій написав у Facebook, де оголосив свою аполітичність і принципову відмову від обговорення глобальних філософсько-політичних питань. Кремлю це й треба було, щоби Данііл припинив свою політичну діяльність. Фіни добре впоралися зі своєю роботою. Кремль залишився задоволеним. Після цього випадку ніхто не розбирався, як молодий здоровий, розсудливий хлопець, після приїзду до Фінляндії, раптом почав швидко деградувати, а потім раптом опинився у фінській психлікарні, хто його підвів до цієї межі? Як так сталося? Ці питання так і залишилися без відповіді.
Власне, спробую відповісти на своєму прикладі: коли до Фінляндії приїжджає претендент на отримання політичного притулку і фіни розуміють, що не можуть йому відмовити, то з того ж дня на нього складається психологічний портрет. Фіни виявляють у нього слабкі та сильні сторони. Дивляться, чи він зможе швидко адаптуватися до нових умов. Як йому дається мовний бар'єр і які у нього соціальні зв'язки. Коли фінам потрібно боротися з активістом, то все це працює у зворотний бік. Знаючи його слабкі сторони, фіни на активіста можуть легко натиснути. Створити йому необхідні умови, підвести його до тієї межі, переступивши яку він почне деградувати. Що й сталося із російським активістом Даніілом Полторацкім.
Так і ми, коли створили у Фінляндії регіоналістський проєкт "Вільний Урал", москвичі не на жарт злякалися, і якось дивно і несподівано у моєї вже ексдружини стали з'являтися нові подруги та друзі, які цілеспрямовано взяли курс на руйнування нашого шлюбу. Що зрештою у них і вийшло. Після нашого розлучення, фіни одразу дали моїй ексдружині нову квартиру, а мене стали повільно варити як ту жабу на вогні, щоразу збільшуючи мені проблеми, піднімаючи градус депресії у моєму організмі, а з ним і кортизол, який руйнує організм...
Коли ти перебуваєш у жахливій депресії, що навіть спати не можеш, твій старий світ уже зруйнований, а новий ще не став збиратися до купи, ось у цей час і легко перейти ту риску, почати деградувати й уникати болю: у склянці спиртного, у наркотиках, або шукати хтиві чи кримінальні зв'язки. У цей час ти залишаєшся сам на сам, і еґо як той хижак починає зсередини тебе з'їдати. Від тебе відвертаються твої друзі із соратниками, коли ходять по їхніх квартирах силовики й ведуть бесіди із приводу твоєї персони, залишаються тільки такі як Полюдова, – мужні, віддані, цілеспрямовані.
Російська позасистемна опозиція закриває свої інформаційні ресурси для тебе, допомагаючи Кремлю та фінам створювати інформаційну блокаду навколо тебе, щоби жодна інформація не просочилася у розум обивателів, або тих, хто міг би тобі допомогти. Коли на вершині своєї опозиційної діяльності, і раптом перед тобою відкривається безодня, а за нею забуття, і твій світ руйнується на твоїх очах, той світ, який так довго і ретельно будував, так довго вкладав у нього все, а тепер тільки уламки у твоїх ніг, і біль, нетерпимий, пекучий біль... Через це багато хто проходить, хто не здався і продовжує свою діяльність, навіть якщо всі проти нього.
Думаю, тепер зрозуміло, як фіни професійно відіграють свою відведену роль у театрі негідників із ламання опозиційних активістів у тій же Фінляндії. Вони можуть роками тримати активіста в такому становищі, стежити за ним, відстежувати його помилки та слабкості, допомагаючи своєю боротьбою Кремлю та Москві. Я б сам у це не повірив, якби не зіткнувся з цим і не пережив усе це.
Шостий рік, як вони закрили мені доступ до дешевого житла, змушуючи мене платити більшу частину своєї допомоги за квартиру, а потім жити на €175 на місяць. При тому, що з вами навіть боротимуться державні установи, такі як "Kela", якщо фінляндська система запустила щодо вас свої жорна репресій. А поліція безпеки – SUPO, – дізнавшись, що ви знайшли роботу, приходитиме до вашого роботодавця і вестиме з ним бесіди з приводу вашого звільнення. У Гельсинкі вже є такі прецеденти та, якщо ви все це пройдете, то тільки потім, вичерпавши всі методи на вас, вони почнуть фабрикувати проти вас кримінальні справи, при цьому добре все це ховаючи, коли надаючи сфабрикованим документам статус конфіденційності.
– За всі роки перебування у Гельсинкі, Ваші пікети та протести, – кістка у горлі фінських друзів Владіміра Путіна. Що не так із фінами, вони забули власну історію, для них криваві гроші зі Сходу не пахнуть, якщо вони переслідують інакодумців?
– За 7 років моєї опозиційної діяльності вже у Фінляндії, для деяких чиновників та силовиків міста я справді став як кістка у горлі. Тільки з 2019 року по 2022 рік я провів понад 200 одиничних пікетів біля стін фінляндського парламенту, – Едускунти. Ставив 17 разів намети під вікнами фінських депутатів. Шість разів поліція Фінляндії розганяла мої акції, чотири рази я сидів у фінській поліції у камерах-"одиночках". Фінляндська поліція (насправді, ще ті друзі Саши Бастрикіна) виписувала мені штрафи, стежила за мною, фальсифікувала проти мене адміністративні справи, а тепер фабрикують і кримінальні.
Але найактуальніша для мене акція – це 21 серпня 2019 року, день приїзду Путіна до Фінляндії. Тоді я просидів 7 годин без походу до вбиральні на сходах Едускунти з великим плакатом: «Путін-вбивця! Стоп путінський тероризм!», цим переніс зустріч Путіна та фінляндського президента Саулі Нійністьо на пізніший термін. Путінський кортеж мав проїжджати біля парламенту, а тут я з таким плакатом сиджу. Ось вони й перенесли зустріч на пізніший термін, хоча до цього викликали 3 машини поліції, щоби розігнати мою акцію, але дізнавшися до якого часу я перебуватиму з плакатом щось переграли, і вже стежили, щоб я пішов вчасно з акції.
Тоді про мою акцію написав журналіст фінського видання "Iltalehti". Стаття з'явилася у газети лише через 7 днів після зустрічі Путіна і Нійністьо у Гельсинкі! Її не навмисно ставили у соціальних мережах. Вона непомітно вийшла, коли все стихло, коли всі забули про приїзд Путіна і заглибились у свої повсякденні справи. Після цього мені назавжди закрили доступ до фінських ЗМІ, а російські опозиційні ЗМІ перестали про мене писати. Все це показує, наскільки сильні зв'язки між бізнес-політичними елітами Фінляндії (я б їх назвав чорною аристократією) та московсько-пітерською ОЗУ. Гроші, нажива, грабіж, злодійство закривають дорогу до совісті. Фіни вже давно переродилися, деградували, вони не гидували навіть у свій час вирубувати карельський ліс з дозволу Путіна. Тобто, займалися мародерством, поки мешканці Карелії перебувають під окупацією Москви.
