Полтавський меценат профінансує дослідження руїн Свято-Покровської церкви
Місто потрібно глибинним полтавцям. «Зеленим ямщикам-денщикам» ніколи цього не зрозуміти, їм байдужі люди та історія.
Саме тому свідомі мешканці Полтави ініціювали виділення благодійної грошової допомоги на всебічне вивчення нещодавно виявленого фундаменту християнської культової споруди у Павленківському парку. Археологи та краєзнавці вже діляться артефактами XVIII-XIX століть.
За спостереженнями заступникf голови правління «Спілки археологів України», кандидата історичних наук Юрія Пуголовка, у землі розкопали не лише цегляну кладку, але цінні для науки речі. Із-поміж іншого — кераміка, цвяхи та кістяні ґудзики позаминулого сторіччя.
«Два варіанти того, що можна робити із цими залишками, знахідками, фундаментом — це лишити так, як є, посадити дерева, засипати землею й удавати, що там нічого не було. Це простий варіант. Інший — провести тут повноцінні дослідження на невеликій ділянці, абсолютно на невеликій ділянці, розкрити фундамент, наскільки можна.
Далі встановити, де він є, ця стіна, от цей куток, і його музеєфікувати. Зробити такий тут музей, частину музею з відкритим небом. Територію цю гарно засипати кольоровим щебенем якимсь там, поставити якісь інформаційні дошки. Полтавська міська рада повинна бути зацікавленою в тому, щоби зробити тут дослідження», — розповів Юрій Пуголовок.
На жаль, як не прикро, але влада громади під проводом Катерини Ямщикової не налаштована сприяти збереженню спадщини предків. Ба більше — полтавські чиновники та депутати свідомо прагнуть знищити вільне від московитських окупантів місто, не лишивши камінь на камені, де пануватиме сміттєва руїна і пошесна байдужість.
Однак у попри всі негаразди сьогодення у Полтаві присутні люди, які демонструють власний патріотизм до глибини своєї кишені. Відомо, що Геннадій Сікалов усіляко пропагує спорудження дитячих садків, шкіл та університетів, але водночас закликає берегти спадщину предків, тим паче коли це стосується пам'яток культури, архітектури, історії.
Пан Сікалов єдиний із впливових полтавців зголосився фінансово підтримати дослідницький проєкт, аби нащадки не лише оберігали та пам'ятали, що було раніше у Павленківському парку, однак і щоби плекали відновлення величних споруд. Занедбаний «міцними господарниками» статус «духовної столиці України» буде повернуто Полтаві, місту Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Григорія Мясоєдова, Івана Стешенка, Юрія Кондратюка.
Одночасно медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує своїм читачам про те, що багата на геніїв і людей доброї волі земля Полтавщини. Один із таких гарував на лоні всенародного просвітництва на початку XX століття, його звали Григорій Шерстюк.
Історична довідка від краєзнавця Леоніда Булави:
Перша церква Покрови Пресвятої Богородиці знаходилася у Малих Павленках і збудована у 1707-1708 роках — це була триверха, дерев'яна споруда у типовому українському стилі доби розквіту Гетьманщини. 1709 року окремо від неї побудували дзвіницю, яку зруйнувала буря 1822 року.
Споруду церкви перебудовували у 1756 і 1830 роках. У 1864 році парафіяни звернулися із проханням про перенесення церкви на нове місце на Павленківській площі; того ж року Полтавський єпископ Іоанн освятив новозбудовану церкву.
Закладка нової кам'яного храму із червоної цегли відбулася 5 травня 1902 року, а вже 28 вересня 1903 року Полтавський єпископ Іларіон освятивйого. Архітектурний стиль нової церкви визначається дослідниками як псевдоруський.
Після більшовицької окупації та закріплення влади совєтів відбувається тотальна десекуляризація України, Полтави зокрема. Будівлю храму Покрови Пресвятої Богородиці цілеспрямовано знищили підривом у 1935 році.
