Про Голодомор українців: Історія повторюється, доки її уроки не будуть вивчені

Опінії
22.10.2021, 20:34
Фото ілюстративне
Фото ілюстративне
Фото: eadaily.com

Їх зелений слуга Велвл ще зіграє нам "обрізом" на роялі.

Журналіст

Певно непросто так кажуть: Історія повторюється, доки її уроки не будуть вивчені.

Я не поставив би ламаного гроша на те, що українці, які купилися на сопливенький фільм про Слугу народу й вчителя історії Голобородька, вчили історію. Героїчні або трагічні її сторінки.

Про Голодомор українців: Історія повторюється, доки її уроки не будуть вивчені_1

Бо інакше, в здоровому розсудку, козацькі нащадки не обрали б клоуна, один з “славних” талантів якого — гра “обрізом” на роялі.

Але Вовка (аля Голобородько), слід віддати належне, за останні два роки набрався досвіду. І дав хохлам непогані уроки історії.

Такі, що мимоволі прямі паралелі з 30-ми роками минулого сторіччя напрошуються.

А ми вже звиклися з тим, що орда терористів залізного щура путіна окупувала Крим і частину Донбасу.

І мало кому мариться якась сатисфакція, бо війна утомила...

І саме цим ми дуже схожі на покоління, яке програло національно-визвольні змагання 1918-20-років...

Про Голодомор українців: Історія повторюється, доки її уроки не будуть вивчені_3

І згода якого на здавалося б сите рабство в СССР призвела до того, що українці конали з голоду.

А подекуди траплялися випадки, що люди їли власних дітей.

Ще одна історична паралель, зелені більшовики у ВР (слуги народу) під прикриттям коронавірусу дерибанять українську землю та відбирають у нас надра; вивозять з країни мільярди доларів. Золото, зокрема, вивезли раніше…

І, звісно, "слуги народу" деруть з народу три шкури. І їм все мало і мало.

А щоб відповісти на питання до чого "мовчання ягнят" призвело 100 років тому в центральних, східних і південних областях України, достатньо їх корінним жителям пригадати сімейні історії.

Так, Голодомор 32-33 років торкнувся, зокрема, і родини мого батька — Анатолія Орла, який народився на Кіровоградщині.

Голодомор пережили його бабуся Мотря (1911 року народження), яка померла в 1993 році. Та бабуся — Фрося (23 року народження).

Про Голодомор українців: Історія повторюється, доки її уроки не будуть вивчені_5

Бабуся Мотря про ті часи майже ніколи не згадувала, лише розповідала, що її матір Наталя робила з лободи та калачиків коржики, так деякі з дітей змогли вижити.

І навіть на початку 90-их років бабця мала звичку ховати окраєць хлібу під подушку. Такими сильними були травма і страх від пережитого...

Бабуся Фрося про Голодомор 32-33 років з нами — онуками — нічого не говорила, але розповідала про голод, який стався після 2 світової війни в 1947 році.

...І вона, зовсім тоді юна дівчинка кілька років ходила працювати в колгосп за “палички”, — відмітки, які ставили в журналі, що відбула тогочасну панщину.

За це їй дали можливість не померти від голоду, бо в колгоспі можна було випити з півлітри молока та трохи хлібу з'їсти.

До слова, селяни їли не лише лободу, щоб вижити, ставалися навіть випадки канібальства.

Одну з історій про канібалізм на найбагатшій у світі землі, розповідав мій дідусь по маминій лінії — підпільник ОУН і УПА Артем Петренчук, який народився і виріс на Рівненщині, яка була під владою другої Речі Посполитої, і Голодомор його родину минув.

Але про дикість більшовицької реальності дізнався від очевидця, якому вдалося втекти з сусідньої Хмельниччини, що була під владою совєтів.

Ось історія цього того чоловіка:

Ще в середині двадцятих років 20-сторіччя він із Заходу України виїхав в США і там доволі не погано жив.

Але в Америці почалася криза і цей чоловік, що називається, наслухався комуністичної пропаганди та вступив до лав комуністичної партії США.

Про Голодомор українців: Історія повторюється, доки її уроки не будуть вивчені_7

“Підкупили” його червоні пропагандисти історією про райське життя трудящих в Україні, переконавши їхати в Україну.

Отже, до батьків своїх він поїхав як раз влітку 33 року.

Приїхав на рідну землю, добрався до сусіднього села, йде селом, дивиться ніде душі живої не видно.

Минає те село, бачить пшениця поспіла, вже осипається, ніхто її не збирає. 
А тихо кругом як на кладовищі. Не чутно щоб який півень голосив чи щоб собака гавкала.

Коли дивиться двоє чоловіків з вилами вискакують з посадки, яка неподалік знаходилась, і біжать прямо на нього.

То він подумав, що то злодії і зумів втекти.

А вже біля самого свого села побачив бабусю, яка рвала колосся.

Коли бабуся побачила незнайомця відразу хотіла втікати, але він її спинив, питає, що тут у вас таке робиться?

Сказав: я з Америки до батька приїхав. В сусідньому селі мене ледь не забили вилами.

 “Ой синок, тут страшний голод, люди їдять один одного, я думала ти мене з’їсти хочеш… – тікай звідси швидше”, – відповіла йому бабуся.

Той чоловік зміг дійти до совєтсько-польського кордону, а там його польські прикордонники зловили..., потім дали йому два місяці за нелегальний перехід кордону.

Відсидів. Потім випустили – йди куди хочеш…

То він і оселився на Рівненщині...

Отже, на Великій Україні українці втратили волю, потім землі, а потім прийшли до страшного Голодомору 32-33 років.

Історія таки повторюється...

Нехай ці твердження нікому не здасться фантасмагорією та залякуванням привидами минулого.

Бо ці привиди нині аж надто реалістичні та живучі.

Хіба лише замість комісарських шкірянок кати носять в Радах фраки та смокінги. Все ж таки на дворі 21 сторіччя.

Але ще трохи до історії.

Українці — за своєю поведінкою — далеко не кровні земляки головного Зеленого, які за жодних умов не забувають згадувати про Йом га-Шоа або простіше кажучи про Голокост.

І часто поводяться так ніби тепер їм винен весь світ. Якщо ще хтось не знає — у список винних перед "обраними" нещодавно внесли і українців.

Ми натомість навіть про мільйони загиблих від Голодоморів предків в День пам'яті жертв голодомору часто згадуємо “для годиться”.

Й про винуватців говорити не можна всю правду, бо відразу записують в антисеміти та судять.

Але таке нехлюйство і небажання вчити уроки історії і призводить, зазвичай, до загальнонародних трагедій.

От тільки, що робити з нашою братією, яка і далі, говорячи словами Великого Кобзаря і Пророка Тараса Шевченка, мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; «Нехай,— каже,— Може, так і треба»…

Можна порадіти хіба, що податками садові господарства та курей в сараї ще не обложили як їх попередники та й людей на собак поки що не міняють.

Тож лишається сподіватися на просвіту з боку великого вождя, лідера та історика Голобородька та його веселу гоп-компанію.

Вони все ще організують, вони можуть.

Можливо тоді хохли хоч щось почнуть з цим всім робити.

Читайте також:
Війна
Палестинці засудили звіт Amnesty International про геноцид Ізраїлю в Газі
05 грудня, 18:50
Новини
Публікуємо список працівників Центрального апарату УДБ НКВС УРСР у кількості 310 осіб.
23 листопада, 10:38
Політика
Українська держава протиприродно намагається не підіймати проблему масового знищення українців.
22 листопада, 09:51
Історія
Лідери європейських держав та міжнародні інституції бавились дипломатією замовчування, щоб догодити диктатору Сталіну.
14 листопада, 09:45
Політика
Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу
03 жовтня, 16:09
Історія
Наші західні сусіди вміють маніпулювати фактами минувшини. Травмовані власною історією, як і московити, у всьому звинувачують українців.
20 вересня, 07:10