Роковини смерті Жанни Д'Арк: за що спалили французьку діву?
30 травня 1431 року у Руані привселюдно на вогнищі стратили борчиню за волю Франції. Жанну д'Арк вбили наче відьму, якою вона не була...
Тільки 1920 року Католицькою Церквою вона була канонізована як свята. Виходить... Папа Римський і його кардинали канонізували відьму (в їхньому розумінні)?!
Питання про те, чи була Жанна д'Арк святою, чи все ж "відьмою", досі залишається предметом суперечок та дискусій. І не тільки наукових, а й на низовому рівні, серед пересічних французів.
Сучасна Католицька Церква визнає Жанну д'Арк святою і шанує її як покровительку Франції. Згідно з різними джерелами, які дійшли до тепер, 19-річна Жанна постала перед судом інквізиції й звинувачена за кількома пунктами:
- носіння чоловічого одягу;
- брехня і лжепророцтво;
- зваблення короля;
- викликання злих духів;
- знахарство;
- зв'язки із дияволом.
Попри юний вік їй вдалося згуртувати довкола себе французів і звільнити від англійських загарбників рідний Орлеан. Жанна керувала багатотисячним військом (де були самі чоловіки!) під час Столітньої війни.
Французькі селяни, які найбільше постраждали від окупантів з Туманного Альбіону у XIV-XV століттях називали її посланницею Бога, бо Жанна могла передбачати поразку війська (також чула голоси святих духів, залишалася живою після тяжких травм). Саме через неприродні здібності її прозвали "відьмою".
Головною метою судового розгляду було довести, що відьма та віровідступниця посприяла Шарлю VII Звитяжному незаконно сісти на престол, аби підірвати довіру народу до свого короля. Судді з особливою ретельністю розпитували ув'язнену про зв'язки з духами та про рідне село Домремі (на околиці Орлеану).
Там ще з часів кельтської присутності проводилося "свято фей". Адже феї, з погляду середньовічних демонологів і тлумачів Біблії, – були «посланцями диявола, здатними завдати людині лише шкоди».
Що ж до єресі, то проблема полягала у тому, що Жанна визнавала над собою владу лише Господа (тобто, «Церкви, яка тріумфує») і не хотіла підкорятися священникам та інквізиторам. Це автоматично спричинило звинувачення в брехні.
Перелічених злочинів вистачило б, аби зробити з обвинуваченої звичайну відьму. Там знайшлося місце і знанням, переданим Жанною у спадок, і її контактам з феями, і використанню магічних амулетів, і пророцтв майбутнього, і пошуку зниклих речей, і викликам демонів...
На рішення інквізиції вплинув лист із Паризького університету – найавторитетнішого навчального закладу того часу, на чию думку доводилося зважати. У листі звинувачення у чаклунстві парадоксальним чином взагалі не розглядалося.
Тому в остаточному вироку Жанна д'Арк була названа "єретичкою". Під страхом смерті вона підписала протокол про зречення своїх поглядів і була засуджена до тривалого арешту.
Але потім, у в'язниці у неї забрали жіночу сукню та підкинули чоловічий одяг. Вона була змушена вдягнути чужий костюм, що фактично свідчило про повернення до єресі.
Тоді судді вирішили винести новий вирок – Жанну засудили до привселюдного спалення на площі. За легендами, тіло святої діви, небесної покровительки Франції, довго не бажало горіти, а серце билося ще кілька годин по смерті...
Що ж до протиріч, які виникають між експертами та місцевими суддями з питання про чаклунство, то вони так ніколи й не були вирішені. За канонами християнської релігії святі люди не мали права вбивати, але героїня запевняла, що за життя не вбила жодної людини, що тільки підтримувала бойовий дух солдатів, і не брала до рук зброю.
Але достовірно перевірити кожну версію на тепер не видається можливим. Численні легенди, підручники та фільми мають різні погляди про цю історичну подію, яку прихильники та критики Жанни д'Арк трактують на свій власний розум.
Між тим, як раніше вже повідомляв "Останній Бастіон", будь-яка людина, особливо історична постать, живе доти, – доки про неї пам'ятають. Пізнавайте з нами долю і валове національне щастя, межі терпіння і горизонти надій, глибини протиріч і висóти успіху!
