Натхненник «Матриці» та автор всесвітньо відомого «Соляріса»
104 роки тому народився письменник Станіслав Лем.
12 вересня минає 104 роки від дня народження Станіслава Лема — одного з найвизначніших фантастів ХХ століття, уродженця Львова. Його романи, серед яких «Соляріс» і «Кіберіада», стали класикою світової літератури, а передбачення щодо віртуальної реальності та глобальних мереж випередили час на десятиліття.
Станіслав Лем — всесвітньо відомий польський письменник-фантаст, філософ і футуролог, уродженець Львова. Він є найчастіше перекладаним польським автором у світі: його твори перекладено більш ніж 50 мовами, а загальний наклад перевищує 40 мільйонів примірників. Лема часто називають провидцем майбутнього за здатність передбачати тенденції науки й техніки у своїх творах.
Лем народився 12 вересня 1921 року в міжвоєнному Львові, у забезпеченій родині лікаря. За національністю він був польським євреєм: батьки вважали себе поляками єврейського походження. Дитинство і юність Станіслава пройшли у Львові, де він закінчив престижну гімназію. Початок Другої світової війни юнак зустрів у рідному місті, переживши радянську окупацію 1939–1941 років і жахіття нацистського режиму. 1945 року родина Лемів репатріювалася до Кракова, і відтоді життя письменника було пов’язане з Польщею. У Кракові він продовжив навчання на медичному факультеті Ягеллонського університету, але дедалі більше часу присвячував літературі.
Перші літературні спроби Лема з’явилися відразу після війни. Ще студентом він дебютував фантастичною повістю «Людина з Марса» (1946), а 1951 року вийшов друком його перший науково-фантастичний роман «Астронавти». Протягом 1950–1960-х років письменник був надзвичайно продуктивним, майже щороку випускаючи нову книгу. Серед найвідоміших його творів — романи «Соляріс» (1961), «Високий Замок» (1966, автобіографічна повість про львівське дитинство), «Непереможний» (1964), сатиричні збірки «Кіберіада» (1965) і «Казки роботів» (1964), а також філософсько-футурологічні есеї «Сума технології» (1964) та двотомник «Фантастика і футурологія» (1970).
Вихід у 1961 році роману «Соляріс» про контакт людства з океанічним розумом іншої планети приніс Лему світову славу. Цей твір увійшов до канону світової наукової фантастики й був кілька разів екранізований, зокрема у культовому фільмі Андрія Тарковського 1972 року.
У 1970–1980-х роках Лем продовжував активно писати, хоча його стосунки з владою та літературним істеблішментом були непростими. Він критично ставився до багатьох аспектів радянської дійсності, через що мав напружені відносини з цензурою. Запровадження воєнного стану в Польщі 1981 року змусило Лема тимчасово емігрувати — спершу до Західної Німеччини, а потім до Відня. Наприкінці 1980-х, зі зміною політичної ситуації, він повернувся до Кракова, де прожив решту життя. Станіслав Лем помер 27 березня 2006 року у віці 84 років. Його творчий доробок — понад 40 томів прози, есеїстики та критики — досі впливає на світову літературу, кіно й наукову думку. Сам Лем наголошував, що прагнув знайти відповідь на питання, ким є людина і яке її місце у Всесвіті, розмірковуючи про майбутнє людства та наслідки технологічного прогресу.
У своїх науково-фантастичних творах Лем напрочуд точно передбачив появу багатьох технологій майбутнього. Задовго до їхнього виникнення він писав про віртуальну реальність, глобальну мережу, подібну до сучасного інтернету, надшвидкі комунікації, клонування та інші інновації. Зокрема, у праці «Сума технології» (1964) він розмірковував про вплив цифрових мереж на суспільство і навіть застерігав про небезпеки — надмірне поширення інформації, порнографії чи виникнення тіньового «даркнету». Фактично Лем описав ті явища, з якими людство зіткнулося десятиліттями потому.
Голлівудські режисери брати (нині сестри) Вачовські черпали натхнення з творчості Лема при створенні культового фільму «Матриця». Зокрема, їх надихнув роман «Футурологічний конгрес» (1971), у якому описано ілюзорну реальність та вплив психотропних технологій.
«Соляріс» — найвідоміший твір Лема — став класикою світової фантастики й приніс авторові світове визнання. Ця глибока філософська історія про контакти з інопланетним океанічним розумом була двічі екранізована видатними режисерами: у 1972 році Андрієм Тарковським та у 2002 році Стівеном Содербергом. Обидві стрічки стали знаковими, популяризувавши ідеї Лема серед ще ширшої аудиторії. Сам Лем, щоправда, критично ставився до екранізацій і вважав, що жодна з них повністю не відтворила філософської глибини його роману.
Станіслав Лем утримує рекорд за кількістю перекладів серед усіх польських авторів. Його книги видано 52 мовами загальним накладом понад 42 мільйони примірників. Лем — фактично найпопулярніший неангломовний фантаст світу, чий внесок у жанр порівнюють із доробком Герберта Веллса та Айзека Азімова. Попри це, сам він доволі скептично ставився до ярлика «письменник наукової фантастики» — не любив цього терміна, вважаючи свої твори радше інтелектуальними експериментами про майбутнє людства, ніж просто «космічними пригодами».
У рідному Львові пам’ять про письменника увічнено меморіальною таблицею на будинку по вул. Лепкого, 4, де він народився й жив до війни. 2021 року на території креативного центру Lem Station (колишнє трамвайне депо) відкрито великий стінний мурал, присвячений Лему, створений у співпраці з містом Катовіце. На ньому розміщено цитату з «Соляріса»: «Нам не потрібні інші світи, нам потрібні дзеркала». Вона символічно об’єднала два міста, де одночасно з’явилися частини муралу. На честь Лема також названо одну з площ Львова (площа Станіслава Лема біля Lem Station) та провулок у Києві. У космосі його ім’я носить мала планета (3836) Lem, відкрита астрономом Миколою Чернихом.
