Російське шпигунство в Європі: методи та агентура
Уже понад півтора року із країн-учасниць Європейського союзу депортували чимало російських дипломатів. Але насправді це були шпигуни.
Кремль чимдуж намагається зберегти свою розгалужену агентурну мережу шляхом подальшого приховування "сплячих осередків", передає медіаагенція "Останній Бастіон" із посиланням на видання "Euronews".
Нещодавно у Великій Британії заарештували трьох громадян Болгарії за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії, що, на думку низки аналітиків, є черговим свідченням того, як ворожа розвідка намагається адаптуватися до зростання ризиків, використовуючи нові методи роботи на континенті.
На перший погляд, ці троє людей – нічим не примітні, із цілком звичайними біографією та життям, якщо судити з їхніх профілів у соцмережах:
- Орлін Русєв у соціальній мережі "LinkedIn" зазначив, що володіє бізнесом, пов'язаним із перехопленням комунікацій та електронних сигналів. Чоловік також стверджує, що на початку кар'єри він був радником у міністерстві енергетики Болгарії.
- Катрін Іванова, також зареєстрована у "LinkedIn", указала, що вона нібито працює лаборантом у приватній медичній компанії.
- Бізєр Джамбазов, як повідомляє повідний британський суспільний мовник "BBC", нібито працював водієм у різних лікарнях.
Прикметно, але Джамбазов і Іванова спільно керують громадською організацією, яка надає послуги болгарам, які мешкають на Туманному Альбіоні, і до їхніх обов'язків входить «ознайомлення з культурою та нормами британського суспільства».
Розберемося у методах роботи російських спеціальних служб, що ж являє собою російська шпигунська та агентурна мережа станом на початок XXI сторіччя?
- Шпигуни, які працюють в іноземних посольствах під виглядом дипломатів.
- Завербовані чиновники та/або політики, які отримують гроші за надання відповідної (потрібної Кремлю – прим. ред.) інформації.
- Глибоко законспіровані агенти, відомі як "нелегали", які живуть зовні нормальним життям (російські агенти зазвичай видають себе за вихідців з іншої країни – прим. ред.), можливо, займаються бізнесом, мають сім'ю, зберігаючи своє прикриття іноді протягом десятиліть.
- "Сплячі" шпигунські осередки, як, наприклад, болгари, викриті у Лондоні (їхнє завдання: вичікувати та спостерігати, налагоджувати контакти та намагатися отримати доступ до людей, які можуть стати об'єктами шпигунства – прим. ред.).
Раніше Головне управління Генерального штабу Міністерcnва оборони нападу, зґвалтувань і звірячих убивств РФ займалося зовнішньою розвідкою, а Федеральна служба (не)безпеки – внутрішньою, але ці ролі дещо змінилися; особливо, після 24.II.2022.
«Теперішня російська система така, що розмежування сфер їхніх повноважень дедалі більше розмите. Обидва відомства повинні мати подвоєні компетенції, щоби перевіряти та контролювати один одного. Завдання вони мають схожі, але часто структури конкурують між собою. Наприклад, ФСБ має зовнішнє управління, і її роль розширюється, тому воно відповідає за операції в Україні, де має зараз величезну присутність. А ГУ ГШ РФ займається діяльністю Росії на Заході», – коментує ситуацію експерт-росієзнавець із Фінляндського інституту міжнародних відносин пан Ригор Нижніваў.
Білоруський аналітик, який нині мешкає у Гельсинкі, додає, що завдання вищезгадані спецслужби РФ мають схожі, але часто структури конкурують між собою, зокрема за вплив на Владіміра Путіна та за бюджетні кошти.
Після повномасштабного вторгнення в Україну торік наприкінці лютого сотні співробітників російських дипломатичних місій у країнах Європи було оголошено persona non grata, – це позбавило Кремль такої необхідної категорії розвідників, які могли контролювати агентів на місцях або проводити власні операції зі збору інформації.
«Багато російських дипломатів і шпигунів були вислані. Їхні кадрові ресурси різко скоротилися. Тому тепер їм доводиться покладатися на звичайних росіян за кордоном або на людей з інших країн, наприклад, з Болгарії, яких можна примусити до розмови з кимось або до збору інформації на їхньому робочому місці, можливо, в якійсь технологічній компанії», – пояснює заступник директора Європейського центру передового досвіду боротьби з гібридними загрозами Максиміліан Лебрен.
Натомість пан Ригор Нижніваў підтверджує, що Росії потрібно було "заповнити порожнечу" у своїх посольствах, і вона почала залучати до роботи "сплячих агентів" для виконання завдань, які зазвичай виконують штатні співробітники розвідки у диппредставництвах за кордоном.
Останнім часом в Європі було чимало прикладів, коли російських агентів ловили на місці злочину: від "нелегала", який намагався влаштуватися на роботу до Міжнародного кримінального суду у Гаазі, до охоронця британського посольства в Берліні, завербованого для шпигунства на користь Москви, та багатьох інших.
У Норвеґії полковник ГУ ГШ РФ видавав себе за студента магістратури із Бразилії в Університеті Трьомсьо; там він брав участь у роботі дослідницької групи, яка співпрацювала із норвезькими державними відомствами з питань гібридних загроз, пов'язаних з арктичним регіоном.
«Цей аспект є надзвичайно важливим для складання профілів цих випадкових людей. Вони можуть видавати себе за студентів, знайомитися з викладачами чи секретарями, які займаються проєктами із забезпечення безпеки. У нас було кілька випадків не шпигунства, а скоріше спостереження за роботою викладачів університетів, які не підозрювали, що їх новий студент був оперативником ФСБ або ГУ ГШ РФ. Такий випадок шпигунства дуже важко виявити», – зазначив Максиміліан Лебрен.
Інший нещодавній випадок пов'язаний із російською шпигункою, яка видавала себе за власницю ювелірного магазину у Неаполі: протягом майже 10 років "світська левиця" приятелювала з високопосадовцями Північноатлантичного альянсу і навіть мала роман з одним із них.
Впіймали цю жінку тоді, коли номер її паспорта опинився у списку прострочених документів на теренах... маріонеткового проросійського режиму Білорусі, і це привернуло увагу розслідувачів із "Belingcat".
«Звичайна практика, коли високопосадовців Великої Британії чи НАТО намагаються безпосередньо завербувати, тоді вони стають вашими шпигунами. Але трапляється і так, що ці люди ненароком стають джерелами інформації. Агент може познайомитися з дружиною високопосадовця і таким чином отримати доступ до цієї людини. На операцію можуть піти роки, і людина, навіть не усвідомлюючи цього, може стати активом російської розвідки», – розповів Ригор Нижніваў.
Сумнозвісні "сплячі агенти" РФ, пояснює експерт із Фінляндського інституту міжнародних відносин, можуть бути звичайними людьми, знайомими, приятелями, друзями сім'ї: «Тому ви ніколи не здогадаєтеся, що перед вашим носом іде операція іноземної розвідки. Для експертів, які знають не з чуток про роботу спецслужб, немає нічого дивного в тому, що Кремль залучає болгар як "сплячих агентів". Це факт, який слід не просто прийняти, а викорінювати».
Своєю чергою, Максиміліан Лебрен уточнює, «болгарин може бути більш відкритий для відмінювання до шпигунства на користь Росії, ніж британець. Гібридна розвідка має уявлення про соціальні питання: про що думають люди, які очікування населення, і якщо потрібно, вміє натиснути на болючі точки. Після вербування новий агент може отримати гроші на переїзд до Британії, наприклад, на відкриття бізнесу, просто на нормальне життя. Можливо, його навіть не попросять нічого зробити спочатку, окрім як облаштуватись».
Ригор Нижніваў висновує, ФСБ і ГУ ГШ РФ найчастіше шукають потенційних агентів у країнах, які раніше входили до комуністичного блоку: «Можливо, вони самі або члени їхніх сімей були завербовані ще за часів комунізму чи посткомунізму. У Болгарії та Румунії росіяни мають великі можливості та багаторічні зв'язки, що робить ці країни порівняно легкою мішенню для Росії, якій важче завербувати того ж британця або надіслати до Туманного Альбіону російських агентів».
Окремо медіаагенція "Останній Бастіон" нагадує читачам про те, що режим ресурсної федерації московії наймав шпигунів задля систематичного зриву постачань зброї із Польщі до України.
