росія на межі банкрутства: економічна криза путіна
На порозі краху: як санкції і економічна слабкість ставлять росію під удар.
Власне, росія — банкрут, — професор економічної журналістики Технічного університету Дортмунду Генрік Мюллер в колонці для Der Spiegel.
Фінансова ситуація у державі владіміра путіна стрімко погіршується. У банківському секторі наростають ризики обвалу. Подальші санкції могли б остаточно перекрити кисень воєнній машині. То чому ж президент США Дональд Трамп вагається?
владімір путін полюбляє демонструвати себе в оточенні імперських декорацій — як абсолютний центр влади, обрамлений колонами, золотом і блиском. Хоча на міжнародній арені цей воєначальник значною мірою ізольований, варто лише з’явитися нагоді, як він намагається використати її максимально.
Так було й нещодавно під час зустрічі в Алясці, коли Дональд Трамп буквально розстелив йому червону доріжку. Поведінка путіна — демонстративно самовпевнена, навіть зухвала.
З економічною реальністю це має мало спільного. Минуло вже три з половиною роки від початку масштабного вторгнення росії в Україну, й російська економіка стоїть на дедалі хиткішій основі.
Країна, чия економічна міць навіть не дорівнює Італії — приблизно лише одна десята ВВП ЄС, — тримає у напрузі весь світ. Це виглядає надзвичайно авантюрно.
Сьогодні російська економіка стрімко наближається до глибокої кризи. Державні фінанси зазнають сильного тиску.
Банківський сектор стоїть на межі обвалу. Інфляція й відсоткові ставки залишаються високими й не демонструють тенденцій до зниження. Економіка фактично балансує на порозі рецесії, тоді як доходи від експорту сировини скоротилися.
І попри це, замість того щоб посилити санкції проти росії, як кілька тижнів тому сам анонсував, Дональд Трамп тепер тисне на Україну та її європейських партнерів, закликаючи піти на поступки Москві.
Війська путіна, можливо, тимчасово мають тактичні успіхи на фронті, але економіка, яка стоїть за ними, дедалі важче знаходити ресурси для ведення війни.
Як підкреслює британський економіст Річард Портес, Заходу потрібно лише зберегти курс, «щоб вирішально змінити баланс сил» — на користь України та її союзників.
Проте після зустрічі в Алясці Трамп посилює тиск заради якнайшвидшого «мирного договору», навіть попри те, що путін досі відкидає будь-які пропозиції припинення вогню.
Що насправді рухає президентом США, які цілі він переслідує й чи ухвалюються у Білому домі раціональні рішення — залишається загадкою.
🔹 Похмура картина
Справжній стан російської економіки визначити непросто. Офіційні дані слід сприймати з великою обережністю. Співпраця з міжнародними організаціями, такими як МВФ та ОЕСР, заморожена, тож звичні країнові аналізи зараз не проводяться.
Навіть рейтингові агентства, як-от Moody’s, які оцінюють кредитоспроможність державних і приватних боржників, згорнули діяльність у росії.
Попри це, фінський Центробанк уважно відстежує ситуацію.
Агенція Bloomberg нещодавно опублікувала серію розслідувань, показавши, як режим путіна фактично примушує банки фінансувати воєнну машину.
Дані, доступні у відкритих джерелах, малюють похмуру картину — дуже далеку від образу сили й стійкості, який так старанно просуває путін і його пропагандисти.
🔹 Дивовижно сильна, лякаюче слабка
До початку війни у лютому 2022 року росія пережила кілька «сухих» років. Після анексії Криму 2014-го Захід уперше запровадив масштабні санкції.
Ціни на нафту різко впали, і вже у 2015–2016 роках російський ВВП скоротився, інфляція досягла двозначних показників, а реальні доходи громадян впали. Проте згодом ситуація стабілізувалася: путін зробив ставку на «залізну стабільність» і сувору бюджетну дисципліну.
Наприкінці 2010-х економічний курс кремля чітко свідчив про підготовку до великої війни. Жорстка економія, профіцит бюджету, накопичення резервів за рахунок нафтогазових доходів, створення державного фонду — усе це вибудовувалося як фінансова база для масштабного й затяжного протистояння у глобальному геополітичному змаганні.
За три роки до великого вторгнення все було очевидно для тих, хто хотів бачити: росія виглядала дивовижно сильною й водночас лякаюче слабкою.
🔹 Міф про «економічну незламність»
Після початку війни 2022-го російський ВВП впав не так різко, як прогнозували, хоча й помітно. Уже з 2023 року офіційна статистика показує «пристойне» економічне зростання.
Воєнна економіка працює на повну: сотні тисяч чоловіків мобілізовано, ринок праці спорожнів, зарплати зросли, а виплати сім’ям загиблих створили додатковий приріст доходів.
Спершу інфляція залишалася помірною, державний борг контрольованим, а Центробанк стабілізував курс рубля.
Втрати експорту нафти й газу до Європи частково компенсувалися поставками до Китаю та Індії за зниженими цінами. Це забезпечувала так звана «тіньова флотилія» незареєстрованих і незастрахованих танкерів. Західні санкції активно обходили через Центральну Азію й Близький Схід.
🔹 росія здавалася економічно «нездоланною»
Але цей ефект виявився тимчасовим. Інфляція знову різко зросла. Центробанк підняв ключову ставку до 21%, нині вона тримається на рівні 18%. Інфляційний тиск лишається високим і за прогнозами не зменшиться найближчим часом: ключові ставки ймовірно залишатимуться двозначними протягом тривалого періоду.
🔹 Державний фонд тане
Використання банківського сектору для фінансування війни починає мати наслідки. Банки примушували кредитувати оборонну промисловість під низькі відсотки, що на перших етапах допомагало знизити навантаження на державу.
Але тепер багато оборонних підприємств фактично на межі неплатоспроможності, а самі банки змушені виплачувати вкладникам високі відсотки через жорстку політику Центробанку.
Через цю ситуацію держава тепер змушена фінансувати війну «класичними методами»: доходи від нафти й газу все ще складають близько 30% бюджету, але падіння цін одразу зменшує надходження.
Крім того, цього року росія зібрала найгірший урожай зернових за останні 17 років, що показує слабкість росії як воєнної економіки та глобальної сили.
🔹 Дефіцит бюджету стрімко зростає
Кремль змушений шукати внутрішніх інвесторів для фінансування нових боргів, адже зовнішні кредитори вже пішли. Паралельно путін активно «розтягує» державний фонд: доступні резерви, які не заморожені санкціями, вже майже на три чверті вичерпані. За прогнозами фінського Центробанку, якщо все триватиме так далі, гроші у фонді закінчаться до кінця року.
🔹 На повному ходу в стіну
Довгострокові виклики для росії величезні. Демографічна ситуація катастрофічна. Від початку війни кількість населення працездатного віку скоротилася приблизно на два мільйони, підраховує Світовий банк.
Лише за минулий рік чистий відтік становив 178 тисяч осіб: молодь виїжджає, а кількість трудових мігрантів падає. Перспективи економіки швидко погіршуються.
Як саме росія після завершення війни зможе знову стати нормальною продуктивною економікою — неясно.
У крайньому разі державі залишиться лише емісія грошей для фінансування бюджету — це фактично сценарій гіперінфляції. Інакше кажучи, росія фінансово мчить «на повному ходу в стіну», якщо Захід збереже єдність і витримає курс.
🔹 Глибока економічна криза здатна змести режим путіна
Але хто або що може прийти йому на зміну — цілковито відкрите питання. Можливо, владу візьме технократична команда, яка зупинить війну та за допомогою Заходу стабілізує країну й економіку. Але це зовсім не гарантовано, ймовірність низька.
Не виключено, що після путіна виникне вакуум влади — ще більш непередбачуваний, ніж він сам. Хаос, боротьба за владу, розпад імперії, збройні конфлікти всередині й на кордонах — і все це у країні, яка володіє найбільшим ядерним арсеналом у світі.
Можливо, саме цим сценарієм путін намагався налякати Трампа під час їхніх приватних розмов. Можливо, це пояснює його несподівану поступливість. Але чи можна уникнути подальшої економічної ескалації — питання залишається відкритим.
