Щось дивне коїться у російських владних кабінетах

Патрушев-молодший стане новим, але тимчасовим керівником ресурсної федерації. Московія продовжить заглиблюватися у смутні часи.

Під час промови Владіміра Путіна на Валдаї стало зрозуміло, що нічого, крім стандартного набору марень, для обробки свідомості внутрішнього споживача – не буде. Так і сталося, власне.

Однак головне не в Путіні, а в тому, що навколо нього. Вихід РФ із Зернової угоди очікуваний, на росії давно шукали привід, та хто саме шукав – це, насправді, головне питання.

Не секрет, що Голова Совбєза РФ Ніколай Патрушев мріє про те, аби наступником Путіна став його син Дмітрій, і ніби як Путін уже погодився з цим. А скажіть мені: хто зараз обіймає посаду Міністра сільського господарства у РФ і хто пропонує замістити наше, українське зерно російським?

Вірно – Дмітрій Патрушев. Себто, у разі згоди Туреччини та ООН на таку "заміну", головним вигодонабувачем, і перш за все в плані політичних балів та дивідендів стане не Путін, а Дмітрій Патрушев.

Окрім того, у виграші опиниться і прем'єр-міністр РФ Міхаіл Мішустін, під шефством якого, формально і перебуває Патрушев-молодший. А саме Мішустін, згідно конституції РФ стане виконувач обов'язків президента в разі якоїсь оказії з Путіним.

Себто Мішустін, згідно з планами однієї з "веж Кремля", яку курує Патрушев-старший, має стати перехідною фігурою перед "сходженням на трон" Патрушева-молодшого. З таким розкладом незгодні багато хто.

Перш за все "варлорди", на кшталт Рамзана Кадирова та Євгєнія Прігожина, адже по-перше, продовження війни це колосальні надходження до їхніх кишень, а по-друге, без Путіна вони обидва ніхто, особливо манкурт Кафіров.

Кадирова ненавидить як ФСБ так і МО РФ, і без Путіна, у випадку неможливості втечі, його життя піде на дні, а то і на години. Прігожин теж не в фаворі вищезгаданих, і теж потрапить під удар, саме тому вони осатаніло намагаються укріпити позиції та дискредитувати армію.

Кадиров вбачає порятунок у дружбі з очільником Росгвардії, ексохоронцем Путіна Віктором Золотовим, а Прігожин шукає підтримки у ГРУ. Та є ще одна цікава, і, за мірками РФ, доволі рівновіддалена людина – це мер Москви.

Сєргєй Собянін, на якого робить ставку так звану "партія миру" у принципі, здатен сплутати карти як Патрушевим так і варлордам, якщо не домовиться з кимось. А не треба далеко ходити, щоби зрозуміти – Патрушеви та Мішустін йому ближчі.

І вся ця гризня щурів з павуками відбувається на тлі відчайдушних спроб таки розпочати перемовини і взяти передих у війні в Україні. Та це потрібно не тільки для перегрупування російських окупаційних військ, а й для завершення битви за владу в РФ.

Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт