Станьмо, браття, у бій кривавий від Сяну й аж по Танаїс
Географічно українські землі сягають Дону, того самого, де стоїть Ростов. Про це писали античні автори, які стали класиками історіографії...
Згідно із Плутархом, Танаїс був сином Бероса та першої амазонки Лісіпи. Син Лісіпи виріс скромним, уникав спілкування з жінками, віддавав перевагу не коханню, а війні, шанував лише одного бога Ареса.
Афродіта вирішила покарати амазонку та її сина. Вона зробила так, що Танаїс без тями закохався у красуню-матір.
Згідно з іншим варіантом міфу, Афродіта вселила їм обом, Лісіпі та її синові, любовну пристрасть одне до одного. Танаїс боровся з цим, але, не маючи сили здолати потяг до власної матері й бажаючи залишитися непорочним, він стрибнув в Амазонську річку й потонув.
Згідно з Геродотом, по цій річці закінчувалася Європа, а за нею - вже мешкали андрофаги, людожери, пращури росіян.
У гирлі річки Танаїс було однойменне місто Танаїс. Воно існувало протягом 8 століть – із III століття до Різдва Христового до V століття після Різдва Христового.
Сучасне селище Танаїс розташоване на правому березі найпівнічнішого гирла Дону, що має назву Мертвий Донець, неподалік Таганрогу. Пізніше тут існувала італійська колонія Тана (ХІІ-XV століття).
Сама ж річка Танаїс – це нинішній Сіверський Донець і нижня течія річки Дон. А тепер згадаймо другий куплет Державного Гімну України: «Станем, Браття, у бій кривавий від Сяну до Дону».
До Дону, розумієте як? Від прадавніх часів, із-за Дону на нас лізуть і лізуть вороги (тоді це були андрофаги), при тому, що Дон вони давно перейшли та засіли на його Правобережжі.
Тепер знову лізуть – через Сіверський Донець, себто більшу частину Древнього Танаїса. Москалі-андрофаги хочуть розповісти нам "історію"?
Автор – Назар Приходько, політолог-міжнародник і військовий експерт
