Тітушки зі «Стоп Корупції»
Історія успіху: від союзу із серійним вбивцею — до контролю за Міноборони
До складу експертів при МО увійшли персонажі, які шляхом тиску на суд досягли звільнення ватажка ОЗУ, засудженого до довічного ув'язнення. Самі ж ці «експерти» називали кілера членом своєї організації.
Новина про те, що міністр оборони Олексій Резніков включив до громадських працівників, які працюватимуть над створенням антикорупційної ради, представників «Стоп корупції», вразила співгромадян. Достатньо почитати коментарі під постом міністра:
Схоже, мова про «шарашкину контору», широко відому виконанням брудних «замовлень», шантажем та рейдерськими атаками.
Як вона потрапила в МО? Ким складався список антикорупціонерів? Хтось цікавився їхнім послужним списком? Ми розповімо про конкретні ситуації, щоб у пана Резнікова з'явився шанс виправити помилку.
1. "Поверніть наші гроші", або: Хто звільнив Смолія
Мабуть, розпочати розповідь про досягнення гоп-стоп антикорупціонерів варто не за хронологією, а за важливістю втручання у політико-економічне життя країни. Дивно, як швидко ми забуваємо навіть про найзнаковіші події та лінуємося робити висновки, після чого заходимо на нове коло топтання по граблях.
А давайте згадаємо листопад 2019 року.
Потужні динаміки стояли тоді біля будівлі Нацбанку, виригаючи пісні совкового репертуару, і зрідка перериваючись на не менш беззмістовні плювки у мікрофон ведучих. Скажені децибели виносили мізки не лише працівникам НБУ, вони заважали роботі установ в урядовому кварталі. Бомжі, провінційні студенти, «бабусі Черновецького», готові на багато чого за сотню гривень. Ті що зібралися під банком, поняття не мали: заради чого вони тут, але штовхалися на Інститутській з ранку до ночі.
Незалежність цієї банківської установи – умова співпраці України з МВФ, Зеленський кілька разів повторював, що не має претензій до голови НБУ, але фейкові пікетувальники не розходилися.
А їхні ляльководи посилили психологічний терор пікетами біля будинків голови НБУ Якова Смолія та його заступника Катерини Рожкової.
Нарешті, 27.11.19 з'явилася перша заява НБУ:
«Кілька тижнів триває атака на Нацбанк у формі замовних спекуляцій та наклепів у ЗМІ, проплачених мітингів під стінами НБУ та навіть спроби насильницького вторгнення в НБУ «тітушками». Ми вважаємо, що цей тиск на НБУ здійснює олігарх і ексвласник "ПриватБанку" Ігор Коломойський, який заборгував державі $5,5 млрд, — йшлося у заяві. — Мета атаки: створити керований інформаційний хаос, щоб: дискредитувати НБУ та реформу з очищення банківського сектора, змінити керівництво та в майбутньому вдатися до ручного управління НБУ; уникнути відповідальності та необхідності повертати державі виведені з "ПриватБанку" кошти; перешкодити співпраці України з міжнародними партнерами і насамперед МВФ, який підтримує позицію держави в тому, що колишні власники збанкрутілих банків мають повернути державі кошти»:
У НБУ звернули увагу, що для участі у пікетах під стінами банку доставили "кріпаків" Коломойського з «Нікопольського заводу феросплавів». Дещо раніше згаданий олігарх заявив, що «ПриватБанк» йому повернуть з вибаченнями найближчим часом. Таким чином, замовник ганебного «шоу» на Інститутській не викликав сумніву: Ігор Коломойський.
Але хто ж організував огидну акцію?
Відповідь надійшла тоді ж, і знову від НБУ: «замовлення» Коломойського виконала громадська організація «Стоп корупції», яка була виключена у вересні 2018 року з Глобальної мережі журналістів розслідувачів (GIJN) через непрофесіоналізм та конфлікт інтересів. Цю деталь окремо наголошували в офіційній заяві НБУ. А підтвердження – на відео нижче: логотип «Стоп Корупції» був у обложеного банку удосталь:
Результат заходу:
Яків Смолій таки пішов у відставку. Залишилася його заступниця, якій «стопкорівці» дошкуляли вдома:
"Спроби нас залякати рекетирськими методами 90-х років не пройдуть", - писала Рожкова.
Але згодом місце Смолія зайняв вигідний Коломойському Кирило Шевченко, який нині перебуває в міжнародному розшуку. Той самий пан, завдяки якому ми з вами в розпал ракетних атак зі своєї кишені фінансували банк друзів Коломойського з ОЗУ «Лужники»:
Варто нагадати, що «лужниківці» є компаньйонами Коломойського з того ж «Нікопольського заводу феросплавів»), тож у якомусь сенсі московські бандоси у листопаді 2019-го брали в облогу НБУ разом з Коломойським.
Закінчилися «протести» виступом стогривневих стареньких із вимогою вже до самих «стопкорівців»: розрахуватися за участь у квазімітінгах під Нацбанком. Виявилося, що вульгарні найманці кинули пенсіонерів-тітушок.
Особливо, звичайно, потішив цей плакат: «Ми стояли з вами поруч, ви на рендж роверах, ми голі».
У результаті навіть зараз, попри звинувачення Мін'юсту США у крадіжці мільярдів доларів із «ПриватБанку», попри «антиколомойський» закон, та попри завершене НАБУ розслідування про розкрадання грошей «ПриватБанку» топменеджерами, Коломойський не залишає спроб повернути банк собі.
2. Гоп-стоп антикорупціонери у парку Осокорки
2020 року лопнула будівельна піраміда «Банк Аркада», яка продавала повітря у вигляді неіснуючих квартир, добудовувала розпочаті раніше об'єкти за кошти, зібрані з нових інвесторів, і брала гігантські комісійні за операції між власними структурами.
Афера розкрилася після того, як у "Аркади" виникла ідея проекту "Патріотика на озерах", який банк задумав на території ландшафтного природного парку Осокорки. Зіткнувшись з опором місцевих жителів, «Аркада» посипалася, як картковий будиночок.
Забудовник не мав власних коштів — фонд фінансування будівництва спустошив топменеджмент.
Причому тут наші герої зі Стоп Корупції, запитаєте ви?
Розповідає Ольга Паржицька, чий чоловік (на жаль, уже покійний) був лідером ініціативи «Еко-парк Осокорки»:
«Коли у 2017 р. ми почали проводити суботники, бажаючи зберегти цю територію, до нас приєднався Денис Шинкаренко. Він тоді назвався представником «Стоп Корупції», розповів, що це серйозна організація, яка бореться та перемагає. Обіцяв зняти ролики, які нам допоможуть. І спочатку такі відео виходили. Денис радісно фотографувався на тлі спаленої будівельної будки. А у 2018 р. мого чоловіка Максима Стравінського запросили на зустріч із забудовником… до офісу «Стоп Корупції». Максима спитали: чого він хоче? Пропонували гроші, але чоловік тільки посміявся, на тому й розійшлися. Згодом Шинкаренко оголошує себе інвестором «Патріотики на озерах», і почалося… Пресконференції та пікети інвесторів (половина з яких були фальшивими). На наші брифінги підсилали дідусів, які крутили нам дулі. А журналісти зі «Стопкору» робили репортажі, які очорняли мого чоловіка».
Здавалося б, кинули своїх інвесторів власники «Аркади», але «Стопкорівці» атакували від імені постраждалих не банк, не забудовника, а виключно захисників природи. Цікаво й те, що, попри тисячі постраждалих, лобістам інтересів банку доводилося вдаватися до послуг «професійних пікетувальників», які не розуміли куди і навіщо прийшли.
2. Гоп-стоп антикорупціонери у парку Осокорки
2020 року лопнула будівельна піраміда «Банк Аркада», яка продавала повітря у вигляді неіснуючих квартир, добудовувала розпочаті раніше об'єкти за кошти, зібрані з нових інвесторів, і брала гігантські комісійні за операції між власними структурами. Афера розкрилася після того, як у "Аркади" виникла ідея проекту "Патріотика на озерах", який банк задумав на території ландшафтного природного парку Осокорки. Зіткнувшись із опором місцевих жителів, «Аркада» посипалася, як картковий будиночок. Забудовник не мав власних коштів — фонд фінансування будівництва спустошив топ-менеджмент.
Причому тут наші герої зі Стоп Корупції, запитаєте ви?
Розповідає Ольга Паржицька, чий чоловік (на жаль, уже покійний) був лідером ініціативи «Еко-парк Осокорки»:
«Коли у 2017 р. ми почали проводити суботники, бажаючи зберегти цю територію, до нас приєднався Денис Шинкаренко. Він тоді назвався представником «Стоп Корупції», розповів, що це серйозна організація, яка бореться та перемагає. Обіцяв зняти ролики, які нам допоможуть. І спочатку такі відео виходили. Денис радісно фотографувався на тлі спаленої будівельної будки. А у 2018 р. мого чоловіка Максима Стравінського запросили на зустріч із забудовником… до офісу «Стоп Корупції». Максима спитали: чого він хоче? Пропонували гроші, але чоловік тільки посміявся, на тому й розійшлися. Згодом Шинкаренко оголошує себе інвестором «Патріотики на озерах», і почалося… Прес-конференції та пікети інвесторів (половина з яких були фальшивими). На наші брифінги підсилали дідусів, які крутили нам дулі. А журналісти зі «Стопкору» робили репортажі, які очорняли мого чоловіка».
Діяли «стопкорівці» креативно. Вони вставили на пляжі намети із бомжами, які зображали інвесторів під гаслом: «У нас немає дому».
Дискредитували екологів та погрожували «аркадомайданом» суддям Верховного суду. І, звичайно, використовували улюблений прийом: штампували сюжети про «хлопчиків у трусиках» («побитих і поранених» охоронців забудовників, які постраждали від злих активістів «Екопарк Осокорки»).
Закінчилася історія тим, що таки продавили рішення на користь «Аркади», але справжні інвестори (яких нібито захищав Шинкаренко) залишилися з довгим носом.
Незважаючи на нових і нових підозрюваних у кримінальній справі про розтрату фондів будівництва ЖК «Еврика» і «Патріотика», виведені менеджментом кошти будівельного фонду не повернулися, будівля головного офісу «Аркади», що збанкрутіла (яка коштує більше міліада), дісталася за безцінь структурам Злочевського, а право на землю банку-банкрута перейшло до іншої — ще більш хижої — київської забудовниці Влади Молчанової зі «Столиця груп».
Після переходу прав на ділянку вже від її імені (Молчанової) Максима Стравінського — співзасновника ГО «Екопарк Осокорки», за словами його дружини, почали надходити пропозиції «не сваритися» та «вирішити питання».
«Київська адміністрація підтримала ініціативу Молчанової щодо створення національного парку у сотні га. — замість заповідної території, щоб знизити ступінь захисту та зробити нову спробу забудови. А тепер Молчанова вже за рахунок міського бюджету хоче прокласти під'їзну колію до свого майбутнього будівництва через заболочені території екопарку Осокорки», – каже Ольга Паржицька.
«Хочемо ще раз нагадати «шановним колегам», що війна все ще триває і нам потрібно нарощувати оборонні можливості, у т.ч. за рахунок використання природних перешкод, а не знищувати їх», — відреагували на намір мерії захисники природи.
Жителі Осокорків запевняють, що зараз «Стопкорівці» відпрацьовують поспіль на користь В. Молчанової. На їхньому сайті не соромлячись рекламують об'єкти цієї забудовниці, розхвалюючи на всі лади.
А «стопкорупціонер» Денис Шинкаренко після того, як його звинуватили у найманстві – сам себе прорекламував у фейсбуці так: «Як голова ГО «Захист інвесторів» та ГО «Стоп Нелегал» приймаю замовлення. Я найкращий у своїй справі»,
Денис і зараз керує ГО «Стоп Нелегал», засновники та бенефіціари якого – ті самі, що й у «Стоп Корупції».
Ліворуч «стопнелегалівець» Д. Шинкаренко – захищає інтереси «Аркади» в суді, праворуч він зняв себе в обнімку з бенефіціаром «Стоп Нелегала» та всіх структур «стопкорів» — Б. Майданюком-Хмельницьким.
Дивуватися тут нема чому, якщо знаєш, що проект «Стоп Корупції» спочатку задумувався як обслуговуючий персонал колишнього першого заступника голови ОДА Київської області Лева Парцхаладзе, який з 2011 року є одним із головних лобістів забудовників та особою «Конфедерації будівельників України».
3. «Піщаний кар'єр, дві людини»: Майданюк та Лісовик
В інтернеті можна знайти чимало публікацій про те, як «Стопкор» виступав у амплуа пісочних «вирішував» та «кришував» незаконні точки видобутку природних ресурсів.
«Я з ними зіткнувся восени 2015 р. Ми боролися з незаконним видобутком піску біля Національного природного парку Голосіївський, тому що вони були незаконними. вона завдавала шкоди парку.
Хоча до самого парку «копачі» не лізли, внаслідок їхньої діяльності висихали болота. Одного разу разом зі «стопкорівцями», автомайданом та іншими громадськими працівниками ми проводили рейд у пісочний кар'єр біля Ходосіївки, який закінчився справжнім бандитським розбиранням у стилі 90-х… Мені тоді здалося, що нас можуть закопати в тому кар'єрі. А потім, коли я познайомився ближче зі «стопкорами», і з їх конкурентами стало відомо, що їх цікавила не природа, а свій бізнес. Вони дошкуляли дрібних нелегальних видобувачів піску на замовлення більших пісочних ділків - так би мовити, розчищали поле. Підходили до справи серйозно: телекамери, юридичний блок (або правозахисний, як вони це називали), силовий блок… Залежно від ситуації показували той чи інший бік. Непосвяченим важко було зрозуміти, що це, по суті, замаскований кримінал. В одній із масових бійок пісочних здобувачів виступали як дві банди: з одного боку хлопці зі «Стоп Корупції», а з іншого – банда т.зв. "Лішого", - розповів "ОРД" відомий у Києві борець за природні парки Михайло Погребіський.
Про діяльність Михайла – одного з останніх безсрібників на ниві боротьби за екологію – ми якось розповідали тут, а про «Лішого» нещодавно розповіли всій країні СБУшники.
Як вважає Погребіський, якому неодноразово доводилося стикатися з діяльністю осіб, які заробляють на активізмі, саме засновник «Стоп Корупції» Богдан Хмельницький, відомий як Богдан Майданюк, став першопрохідником в експлуатації громадських організацій з протизаконною метою.
«ОЗУ-шки під маркою громадських організацій почали з'являтися ще на початку нульових. А потім цю ідею запозичили колишні друзі «Стопкорів», які створили ГО з пафосною назвою «Всеукраїнське бюро з питань захисту екології та здоров'я». І доки «Стопкорівці» влаштовували рейди за одними пісочними бізнесменами, ці почали робити рейди за конкурентами першими», — згадує М. Погребіський.
Розмах фейкових громадських працівників дозволяє здогадатися, що вони мали покровителів. Та й самі "Стопкори" не приховували знайомств у силових структурах, згадує Михайло. «Авторитету» додавав фейковим «активістам» їхній головний офіс – прямо навпроти Київської міської прокуратури на вул. Предславинська 43/2 (що цікаво: ця адреса не значиться в установчих документах).
Роботою на Л. Парцхаладзе можна пояснити й той факт, що хлопці зі «Стоп Корупції» злетіли на новий рівень після 2014 р., попри те, що активно протидіяли Майдану за Януковича. З 2014 року забудовник Парцхаладзе очолив територіальну організацію блоку П. Порошенка в Київській області. У 2015 році отримав посаду першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації, і помчалося…
«Стопкори» проникли на президентський телеканал — кілька років транслювали «джинсу» в ефірі «П'ятого». Що надало респектабельності та розширювало можливості.
«2014-2015 роки – цікавий період масового перефарбування "тітушок", які співпрацювали з владою Януковича з різних «тем». Період становлення нових ОЗУ під вивіскою ГО. На тему піску це було яскраво видно», — зітхає Михайло.
4. «Журналістика» + «правозахист» = банда кілерів виходить на волю
А тепер звернемося до витоків.
Головним бенефіціаром «Стопкорівського» руху є Богдан Станіславович Хмельницький, 1976 р.н., який раніше мав прізвище Майданюк. Про його кримінальну біографію ми трохи розповідали тут.
Злі язики стверджують, що шлях до успіху цей хлопець розпочинав у складі столичної бригади Володимира Кисіля. Займаючись автоугонами та розбоями, потрапив за ґрати. За даними ряду джерел, залучався і за примус до виконання цивільно-правових відносин.
А потім зрозумів, що можна займатися тим же ремеслом без грубого насильства, і заробляти більше. Так, схоже, і виник умисел (кажучи канцелярською мовою) на створення злодійської організації, гвинтики якої є виконання загального задуму. Вимагання, залякування, рейдерство, відбілювання репутації чи очорнення, проштовхування незаконних рішень чи рекет… – завдання може бути різним. І якщо дивитися на рухи гвинтиків окремо, здається, що вони й не порушують кримінальний кодекс.
«Це фахівці широкого профілю, – пояснило «ОРД» джерело, яке раніше знаходилося зі «Стопкорівцями» на дружній нозі. – Когось покошмарили зграєю «журналістів» та «обілетили» разово. Когось зробили слухняним. Комусь нав'язали послуги даху. Десь виступили самостійно. Десь — на користь великих ділків: прибрали конкурента, допомогли "віджати" бізнес».
Аналітичний ресурс Youcontrol повідомляє, що ще 09.12.2002 Богдан Станіславович Хмельницький заснував у м. Києві «Всеукраїнську громадську організацію «Об'єднання Богдана Хмельницького». Її виконавчим директором є Ігор Борисович Бондарчук – той самий, який нині фоткається до Міноборони:
Так співпало, що діяльність цих хлопців вийшла на новий рівень одночасно із презентацією Вадика Тітушка. Пам'ятаєте? У суспільній свідомості вкоренилося уявлення про тітушок, як про маргінали з Маріїнського парку. Але є й ширший опис, який підходить нашим героям: «збиральний термін, що виник у травні 2013 року, для іменування молодих людей, які негласно використовуються як підбурювачі та найманці для організації силових провокацій, бійок та інших акцій».
У квітні 2013-го разом із колишнім журналістом телеканалу «Інтер» Романом Бочкалою та чиновником Тарасом Ліликом Майданюк-Хмельницький заснував ТОВ «Інформаційне агентство Стоп Корупції ТБ».
Прізвище Лілік є підтвердженням факту, що цей бізнес спочатку створювався на користь забудовників. Лілик – менеджер Льва Парцхаладзе, працював у Міністерстві регіонального розвитку та був першим заступником виконавчого директора «Конфедерації будівельників України», яку очолює Парцхаладзе.
У травні 2013 р. виникло інформаційне агентство «Вибір».
У липні того ж року - ТОВ «Авто Гром».
У грудні з'явилося на світ ТОВ «Інформаційне агентство «25.інфо».
Замість біти - мікрофон, замість "фомки" - "корочка": так виглядає журналістика від "Стопкорів". Хоча на роботу до цих агенцій набирали професійних журналістів. Деякі з них досить швидко розбиралися — що до чого, і покидали контору. А інші залишалися в цьому бізнесі, перетворюючись на тітушок.
Наприклад, під час подій на Майдані наші герої спробували створити клон популярного тоді Громадського ТБ.
Його назвали «Гром ТВ» і взяли підряд при владі бандюковичів на дискредитацію протестувальників. Клепали фейки на кшталт сюжету про кімнату тортур у захопленій майданівцями будівлі Київради. Відомий журналіст Андрій Павловський, який працював у Б. Хмельницького редактором, давав коментарі про міфічну катувальну московським пропагандистам від імені «Гром ТВ», яке представляли, як те саме опозиційне медіа.
2015-го до комплекту інструментів Хмельницького додалися кілька організацій.
12 серпня 2015 р. Богдан Хмельницький, Роман Бочкала та чиновник Тарас Лілик (бджоли проти меду) замутили на трьох громадську організацію «Стоп Корупції». Її директор – той же Ігор Бондарчук, який прилаштувався до Міноборони.
За кілька днів зареєстрували «Благодійний фонд «Батальйон волонтер», лідером якого є Роман Бочкала, а співзасновниками: Олександр Артемчук (він на сьогодні є керівником ТОВ «Інформагентство «Стоп Корупції ТБ»), та кілька ноунеймів.
У листопаді 2015 р. Богдан Хмельницький разом із Олексієм Косарєвим заснував «Стоп нелегал».
У 2017 році невтомний Хмельницький отримав адвокатське свідоцтво та в одній квартирі зареєстрував одразу дві контори: «Стратегічна адвокація» та «Стратегічна адвокація Хмельницького».
Про всі досягнення «Стопкорівської» банди не розкажеш. Але повз історію про звільнення серійного вбивці ми, звичайно, не можемо пройти.
На наступному відео «Новин Миколаєва» за 17 березня 2015 р. можете побачити нинішнього експерта Міноборони Ігоря Бондарчука. Вісім років тому саме він диригував фальшивою акцією під стінами суду, виступаючи від імені «Об'єднання Богдана Хмельницького» та вимагаючи звільнення кілера Володимира Шпінди. При цьому Шпінду Бондарчук називав членом своєї організації:
Пікетуванням Миколаївського апеляційного суду кампанія не обмежувалася. «Стопкори» писали скарги до Генпрокуратури та відправляли на засідання найманців, яких називали «правозахисними групами».
20 березня 2015 р. братва з Хмельницьким на чолі влаштувала невеликі заворушення у залі засідання у справі Шпінди. На наступному відео можете спостерігати, як антимайданівець Хмельницький буває перед нацгвардійцями, лякаючи «повторенням Майдану» та вимагаючи «впустити людей, які хочуть пройти з фотоапаратами»:
Хто ж такий Володимир Шпінда?
Президент боксерського клубу «Херсон» та член ОЗУ, яка скоїла не менше шести замовних вбивств. Його та ще шістьох підсудних звинувачували в навмисних вбивствах за обтяжливих обставин, замахів, бандитизму, незаконного поводження зі зброєю.
Володимира Шпінду заарештували 25 січня 2006 року за звинуваченням у вбивстві херсонського кримінального авторитету, якого він розстріляв у нічному клубі. У жовтні 2014 року Корабельний суд міста Миколаєва засудив Шпінду до довічного строку. Інші члени ОЗУ отримали довічне, 10 і 12 років неволі.
Але вирок було оскаржено у Верховному суді. Справу направили на новий розгляд. А 10 червня 2016 року колегія суддів у місті Миколаєві відпустила Шпінду.
Замість довічного, кілер відсидів 10 років. І сталося це не лише завдяки «закону Савченка» (який не мав на нього поширюватися), а й завдяки зусиллям «Стопкорівців». Ті ж «журналісти та правозахисники» допомогли вирватися на волю решті низки вбивць. «Відома в Херсоні людина була затримана без дотримання елементарних прав, відвезена до слідчого відділу СБУ, де її з перших хвилин почали катувати», — кричали «Стопкорівські» товариші. І збирали масовку із бабусь із плакатами.
Серед спільників Шпінди були Олексій Москаленко 1958 року народження та Олексій Москаленко 1977 року народження. Молодший із Москаленка добре відомий читачам «ОРД» під прізвищем Левін.
Як «правозахисник» Майданюк поміняв прізвище на Хмельницький, щоб скинути луску кримінального минулого, так і Москаленко став Левіним.
А зараз перебуває у в'язниці у справі Катерини Гандзюк. Спільника Шпінди Олексія Левіна все ще судять за організацію «кислотного замаху», скоєного на замовлення віцепрезидента Федерації боксу України Владислава Мангера.
Після дострокового звільнення банди кілерів у Херсоні почастішали випадки резонансних злочинів.
5. "Свій до свого по своє". Рецидивісти об'єднуються та крокують у політику. У них 93 осередки.
Адвокатом В. Шпінди був Михайло Величко, з яким «Стопкори» координували свої дії у суді. І у 2017 році цей адвокат став координатором ГО «Стоп Корупції» у Херсоні. Херсонське видання «МОСТ» з'ясувало, що Величко має як мінімум дві судимості.
Величко притягувався за підробку документів та завдання тілесних ушкоджень. Причому один із потерпілих помер. Фігурував цей координатор "Стоп Корупції" та в інших кримінальних справах.
У лютому цього року «Стопкори» похвалилися новим осередком у Хмельницькій області. «Це вже 93 підрозділи», — вразили розмахом, і повідомили, що це була ініціатива Олександра Поворознюка, який з їхньою допомогою зібрався «боротися зі злочинами місцевої влади»:
93 осередки – серйозна база для створення нового політичного проекту. Тим більше, що кіровоградський аграрій та спонсор ФК «Інгульець» Олександр Поворознюк став зіркою після 24.02.22. У блогосферу цей суб'єкт несе «естетику» матюки та «романтику» 90-х, на яку така багата росія. Натомість він вихваляє Президента і має впливових друзів. Не лише медіа «Стопкорів», а й телеканал І. Коломойського стараннями пані Н. Мосейчук ліпить із Поворознюка світлий образ.
Проте, пов'язують цього товариша зі «Стоп Корупції» відносини давніші. Ще у 2018 р. у рідному для Поворознюка Петрівському районі Кіровоградської області Хмельницький та Бочкала відкрили підрозділ за його участю. Про що тоді й викотили пафосний сюжет.
Проблема з цією особистістю полягає в тому, що вона далеко не нешкідлива. Поворознюк кладе автомат на стіл під час виступів на камеру, спілкується в стилі «голову відіб'ю», і тримає в страху район, прикриваючись зв'язками з Банковою.
З автоматом він розгулював задовго до повномасштабного вторгнення, а 2021 року підозрювався у причетності до вбивства знайомого.
В інтерв'ю Поворознюка називають командиром добровольчого загону (а іноді й батальйону) «За Петрівщину», про існування якого відомо лише за його словами. А канал 1+1 тиражує легенду про те, як Поворознюк украв у окупантів танк і передав ЗСУ. Хоча регіон, у якому панує аграрій, не був у зоні бойових дій.
Натомість відомо, що Поворознюк є власником чотирьох судимостей та «лицарем хреста святого Станіслава» (масонський орден часів Януковича).
А судимостями він пишається:
«Скажу чесно, що ці руки дуже багато вкрали. Але я ніколи не крав у людей, тільки в держави. Ну, проносило, минало. Але я за це й судимість заробив. І в армії була судимість: у бушлаті було холодно, і я кілька дублянок украв, ще й додому прислав. Так що я своїх дітей навчу заробляти мізками, і вони продовжать мої ідеї та плани».
За ці одкровення президент ФК «Інгулець» потрапив на «Миротворець», але переконаний, що має велике політичне майбутнє.
Треба сказати, що Стопкорівці давно рвуться у владу.
Майданюк-Хмельницький балотувався у ВР у 2014 р. та у 2012 р. невдало. Однак у 2014-му зумів стати помічником народного депутата Максима Полякова, який є обвинуваченим у «бурштиновій справі» разом із Б. Розенблатом (ця справа нібито не померла і зараз перебуває у Вищому антикорсуді).
А навіщо Полякову такий помічник як Хмельницький?
2017 року його бізнес-партнер Роман Бочкала просочився до Ради громадського контролю при НАБУ. Саме тоді, коли НАБУ займалося справою Полякова та Розенблату.
Участь у громадських радах входить до обов'язкової програми «Стопкорів». У столиці рука Хмельницького-Бочкали є чи не в кожній раді при райадміністрації. Іноді вони надають послугу проштовхування в такі поради потрібних людей. У 2018 році ГО «Стоп Нелегал» делегував до Ради громадського контролю ДБР люстрованого товариша, який за часів Януковича працював заступником прокурора Київської області. І у В. Кличка вони на хорошому рахунку: столичний голова нагороджує «Стопкорів» грамотами.
За які подвиги даються грамоти? Можна лише будувати версії, озираючись на попередній досвід. За Януковича професійний «ГОшник» Б. Хмельницький проник у комісію при Київській облдержадміністрації, яка займалася конкурсами для маршрутних автобусів. Щоб «пройти за конкурсом», треба було укладати договори на юридичні послуги та відстібати «правозахиснику» відсоток. Як писали тоді: платити щомісяця Хмельницькому з кожного автобуса нібито за юридичний супровід. А якщо конкурсна комісія з якоїсь причини не погоджувалась із кандидатурою, Хмельницький організовував тітушок на «акції протесту». Про це автоперевізники скаржилися новій владі навесні 2014 року.
6. Війна – час нових можливостей. Модно бути «волонтером»
Схоже, міністр оборони України Олексій Резніков, реноме якого вже підмочено корупційними скандалами, не прагне вчитися на помилках. Реакцією на потік критики з приводу появи при міністерстві тітушок зі «Стопкору»... Мовчання. Чи свідомо пан Резніков тягне в МО цей зброд?
В якусь іншу причину присутності «Стопкорів» у міністерстві, окрім спраги незаконного збагачення, важко повірити. Легше повірити, що підлеглі Резнікова просто не знають про існування Google.
А якби знали? Що б там виявили?
Про участь групи Хмельницького у рейдерстві та шантажі у 2018 р. заявляло підприємство «НІБУЛОН».
Нацагентство з виявлення та управління активами звинувачувало «Стопкорів» у виробництві «чорнухи» на користь А. Клименка, який втік до Москви. Мета мала такий вигляд: домогтися зняття арешту з активів подільника Януковича. Тоді АРМА за рішенням суду отримала в управління офіси в ТЦ «Гулівер», де розташовувалася антиукраїнська газетка «Вісті» Клименка.
Автор наступного відео розкрив схему гоп-стоп антикорупціонерів: вигадати проблему, розкачати до неї інтерес за допомогою живих підставок під мікрофони, а потім обкласти жертв медіакілерства даниною:
Створення фейкових розслідувань на замовлення товстосумів – окремий жанр. А у поєднанні з театралізованими виставами – вид кримінального мистецтва. Про це «мистецтво» команди Хмельницького та Бочкали теж були публікації – наприклад, у «Аргумента» і на сайті «Детектор медіа».
Колишні колеги «пастора» Мунтяна, який за допомогою прихованої реклами у «Стопкорів» розводив лохів, розповіли, за яким фантастичним прайсом працює ця «журналістська» шпана. Небезпечна маячня про те, як «люди встають з інвалідних візків і зцілюються від смертельних хвороб», автори штовхали і через «П'ятий канал», і через «Інтер». Цитата: «Я, каже Бочкала, тисячу людей можу вивести під Раду, зробити мітинги, але це дорого коштує. Аж до того, що подати на людину до суду за якісь погрози. Вигадують: ви створіть лівий аккаунт, купіть лівий телефон, надішліть листа Мунтяну з погрозами. Це була ідея Роми Бочкали».
Ще більше цікавого – на відео блогера Василя Крутчака:
На таких тачках пересуваються не олігархи, не чиновники з більшими зарплатами, і навіть не середні підприємці, а засновники… неприбуткових (!) організацій. Фото зі сторінки у ФБ Vasyl Krutchak.
Плоди протизаконної діяльності угруповання можна побачити на фото, які публікував у себе у ФБ той самий В. Крутчак. Годинник за 45 тис. доларів, який носить Майданюк-Хмельницький, люксові автомобілі Бочкали та Майданюка, спосіб життя, який неможливо пояснити легальними джерелами доходів… На відео із зали суду у справі Шпінди засвітився і Василь Крутчак, який наразі викриває «Стоп Корупції».
Раніше він входив до команди «Стопкорів», тож їхню кухню знає. Причому успіхи «Стопкорівської» тітушні не дають спокою іншим «дітям лейтенанта шмідта»: у Хмельницького з Бочкалою з'явилися наслідувачі. Ось і Крутчак перекинувся до конкурентів — взяв участь у фальсифікації секс-скандалу, об'єктом якого став заступник начальника відділу департаменту захисту економіки Нацполіції.
Війна не змінила наших героїв на краще. Після 24 лютого 2022 року вони всюди розмахують прапором свого «благодійного фонду «Батальйон волонтер». Думаєте, вирішили відмовитися від надмірностей та пожертвували армії свої автомобілі?
Пожертвування «Стопкорівська» братва збирає з вас, дорогі читачі – з тих наївних, хто воліє допомагати ЗСУ через сумнівних посередників.
Війна породила нові ідеї, які можуть сподобатися схемникам із Міністерства оборони. Вже після повномасштабного вторгнення наші герої започаткували два ТОВ.
У травні 2022 р. Богдан Хмельницький та Роман Бочкала вирішили зайнятися виробництвом камуфляжу – стали бенефіціаром ТОВ «Спецмілітарігруп».
А у червні 2022 року братці задумали нагодувати ЗСУ та зрозуміли ТОВ з назвою «Борщ волонтерський».
Тобто загалом зрозумілим виглядає інтерес даних «волонтерів» до Міноборони. Там нещодавно імітували боротьбу з корупцією звільненням (на власне бажання) людей, які погоріли «на яйцях». Звільнені залишилися на волі і сподіваються повернутися на прибуткові місця, коли ми про них забудемо.
На фото із прапором «Батальйону Волонтер» Тарас Лілик, який залишається засновником «Стоп корупції». Він є менеджером забудовника Л. Парцхаладзе
Зі сказаного напрошуються такі висновки:
- Протягом 20 років наші «герої» підривають довіру до інститутів громадянського суспільства, дискредитують професію журналіста, знущаються з суті правозахисної діяльності;
- Злагодженість різних псевдогромадських організацій, пов'язаних персоналіями та мотивами, дозволяє припустити, що йдеться про розгалужену, добре організовану кримінальну структуру, яка планує посилитися за рахунок походу до влади;
- Під час повномасштабної війни заробітки на піску, автоперевезеннях та забудові втратили актуальність. Але війна – це нові можливості для жадібних і цинічних людей. А попередні «напрацювання» та безкарність не залишають сумнівів у цілях, які привели «стопкорів» до Міноборони.
