Трамп зараз опинився в складному становищі, — The Telegraph
У певний момент у житті кожному доводиться зустрітися з правдою віч-на-віч.
Що стосується війни в Україні й мотивів владіміра путіна, Дональд Трамп, який учора, 27 травня, звинуватив російського лідера в «грі з вогнем», можливо, нарешті досяг критичного моменту.
Вихідні у Сполучених Штатах видалися важкими для Трампа та його спроб припинити війну в Україні. Протягом трьох днів поспіль росіяни здійснювали безжальні атаки, використовуючи дрони, крилаті й балістичні ракети проти численних українських міст, зокрема Києва, повідомляє Деніел ДеПетріс, науковий співробітник британського аналітичного центру RUSI.
Україна використала ці атаки як черговий доказ того, що путін не зацікавлений у мирі й досі вірить, що зможе підпорядкувати Україну волі Москви. Це суперечить уявленням Трампа, який неодноразово наголошував, що путін так само втомився від війни, як і всі інші.
ДеПетріс стверджує, що саме Україна тепер демонструє готовність до співпраці: вона приєднався до мирних ініціатив Трампа й погодився на безумовне 30-денне припинення вогню, якого раніше домагався Трамп.
«Натомість путін, здається, рішуче налаштований віддалити американців і водночас грати на два фронти. З одного боку, він намагається створити у Трампа враження, що росія дійсно зацікавлена в досягненні прийнятного дипломатичного рішення. Здебільшого він робить це, спілкуючись із Трампом безпосередньо й обіцяючи, що російські чиновники незабаром представлять меморандум, у якому пояснять, як саме планують завершити війну», — додає автор.
З іншого боку, путін продовжує вести війну з тією ж люттю, як і раніше. Напад дронами та ракетами на Київ у вихідні лише підтвердив це. Хоча ведення бойових дій одночасно з переговорами — не нове явище в історії, у випадку з путіним це лише зміцнює переконання в західних столицях, що він ніколи й не збирався домовлятися дипломатично, а весь цей час просто обманював Трампа.
Трамп ніколи не хотів визнавати, що все саме так. Визнати, що це — гра путіна, означало б зізнатися, що його спроба встановити мир в Україні була приречена від самого початку. Минулого тижня, коли Трамп звітував перед європейцями про свою останню розмову з путіним, він відмовився навіть розглядати нові санкції проти російської економіки, чим буквально приголомшив європейських лідерів своєю нерішучістю зайняти жорсткішу позицію.
Частково це, ймовірно, пов’язано з бажанням зберегти дипломатичний процес, адже додаткові санкції могли б ще більше віддалити путіна. Але важко не помітити, що особисте его Трампа також могло відіграти свою роль — адже Нобелівську премію миру не дають, якщо миру так і не буде.
«Однак зараз Трамп, здається, розлютився. Після останніх ударів росії він назвав путіна «божевільним» за вбивство невинних людей. Кремль відреагував на ці висловлювання у звичному для себе пасивно-агресивному тоні», — зазначає ДеПетріс.
ЗМІ повідомляють, що адміністрація Трампа може навіть розглядати можливість запровадження нових санкцій проти росії. Якими можуть бути ці санкції і чи отримає це рішення «зелене світло» від Білого дому — наразі невідомо. Але дедалі більше виникає відчуття, що ця історія наближається до переломного моменту.
«Мирні ініціативи Трампа, які з обережним оптимізмом розпочалися в березні, нині перебувають у стані повного застою. Поведінка путіна не приносить росії жодних симпатій у Вашингтоні — місті, яке з самого початку не дуже вірили в дипломатію Трампа», — додає автор.
Трамп нині опинився в складній ситуації. Він може повернутися до політики Джо Байдена щодо України й знову почати надавати українцям військову допомогу, сподіваючись, що російська військова машина зрештою зупиниться. Або ж він може вийти з цієї війни й перекласти відповідальність на європейців. Перший варіант виглядає як спроба досягти нового результату старими методами; другий буде сприйнятий як капітуляція.
