У Києві неподалік Лук’янівського СІЗО відкрили пам'ятник ерцгерцогу Василю Вишиваному
Він походив із відомого австрійського імператорського роду Габсбурґів.
У День вишиванки 20 травня у Києві відкрили пам’ятник Василю Вишиваному.
Пряму відеотрансляцію події можна було побачити на Ютуб-каналі “Революційне”.
Погруддя встановили в сквері на вулиці Іллєнка, неподалік Лук’янівського СІЗО, де помер ерцгерцог.
Нагадаємо, Василь Вишиваний – це друге ім’я австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, який вивчив українську мову, взяв собі українське ім’я та робив військову кар’єру в українському війську в роки Української революції.
Походив із відомого австрійського імператорського роду Габсбурґів. Родинною гілкою цього роду, до якого належали батьки Вільгельма, була династія Габсбурґів-Лотаринзьких.У ній поєдналися дві гілки європейської знаті — Габсбурґів і Лотарингів. Історія роду Лотарингів сягає ІХ століття, а Габсбурґів ХІ століття.
Сімейне фото архікнязів Габсбурґів-Лотарингських. 1896 р. Вільгельм наймолодший з шести дітей на руках матері Марії Терези.
...У лютому 1915, коли Вільгельм Габсбурґ закінчив військову академію, тривала перша світова війна і він отримавши звання лейтенанта австрійської армії і був відправлений до 13-го полку уланів.
Ця військова частина формувалася переважно з українців Золочівського повіту (нинішньої Львівської області).
У складі цього полку відбувалося подальше ознайомлення Вільгельма з українцями, до яких він виявляв неабияку прихильність. Під його командуванням та з його ініціативи сотня Вільгельма повністю українізувалася — з її складу були вилучені поляки й угорці, місце яких заступили винятково українці.
Всі вояки мали синьо-жовті відзнаки на уніформі. У війську завершилася своєрідна трансформація поглядів і свідомості Вільгельма Габсбурга: він не тільки досконало опанував українську мову (якою несподівано для багатьох став цікавитися ще в австрійській військовій академії), але й почав вважати себе українцем разом зі своїми солдатами-українцями.
За це, а також за його патріотизм і любов до України, його прозвали у полку Василем Вишиваним.
Ерцгерцог Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбурґ-Лотаринзький (Василь Вишиваний)
Братерство і приємні спогади про службу з українцями Василь проніс крізь більшу частину свого життя і навіть пізніше присвятив своїм бойовим товаришам збірку віршів і підписався під нею не як Габсбург, а як Василь Вишиваний.
За законами Австро-Угорщини кожен член імператорської сім'ї по досягненні 21-річного віку автоматично ставав членом сенату країни. Таким чином в 1916 році Вільгельм Габсбурґ став членом парламенту і налагодив там контакти з українськими депутатами.
Політика Відня стосовно розв'язання українських проблем набула актуальності напередодні Першої світової війни у 1913–1914 роках.
Саме тоді високопосадовці імперії радилися з українськими політиками, зокрема з Олесницьким, щодо перспектив українського руху як у межах імперії, так і на українських територіях Росії. Велика роль в організації українців відводилася митрополиту Андреєві Шептицькому, який ще в серпні 1914 р. надіслав міністерству закордонних справ листа, в якому пропонував план можливої державної організації українських земель.
А у 1918 році, коли зріло повстання проти гетьмана Скоропадського, який встановив свою владу у Києві, повсталі пропонували нащадку Габсбурґів очолити Україну, але він відмовився, мотивувавши це необхідністю отримати підтримку всього українського народу...
Вже значно пізніше на радянському допиті 5 жовтня 1947 р. він так зізнавався про свою участь у подіях того часу:
Визнаю, що 1918 року, будучи в Україні, окупованій з'єднаними німецькими та австро-угорськими військами, в м. Запоріжжі, в якості начальника гарнізону цього міста, зустрічався з генералами Болбочаном, Гнатівим і Петрівим, котрі мені пропонували об'єднати українські війська і згодом повалити владу Скоропадського та очолити Український уряд. Однак, я від цієї пропозиції відмовився...
Як відомо, вже після закінчення другої світової війни 26 серпня 1947 Вільгельма Габсбурґа разом з членом ОУН Романом Новосадом заарештували в окупованій на той момент совєтами Австрії радянською секретною службою СМЕРШ.
Йому інкримінували шпигунську діяльність із західними державами, союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції, та звинувачували у зв'язках з ОУН.
Наприкінці листопада 1947 Вільгельма Габсбурґа перевели до Лук'янівської тюрми Києва, де тривало слідство. Протягом пів року його щоденно допитували, переважно вночі, вимагаючи зізнатися в контактах з оунівським підпіллям та західними розвідками.
Умови утримання в тюрмі та брак медичного догляду призвели до захворювання Габсбурґа на туберкульоз, від якого він помер о 3-й годині ночі 18 серпня 1948 в тюремній лікарні.
Не збереглося навіть відомостей про місце його поховання — ймовірно, його поховали десь біля огорожі Лук'янівського цвинтаря Києва без будь-яких позначень...
