Україна – одна з головних тем президентських виборів у Туреччині
Київ і Анкара – показовий приклад як спільні геополітичні інтереси неминуче штовхатимуть країни Міжмор'я до партнерства.
І це не залежить від історії, економіки, виборів чи політиків. Тому і Реджеп Тайїп Ердоган, і Кемаль Киличдароглу матимуть відносно проукраїнську позицію.
Хоча нюанси ведення цієї політики будуть різними. Ердоган – це про самостійну тверду руку, Киличдароглу – це про спільну політику з ЄС та НАТО.
Україна точно не програє після другого туру виборів у Туреччині. Геополітичні інтереси Туреччини у регіоні вже кілька століть спрямовані на стримування агресивної політики Росії.
І Україна тут – однозначний союзник. Крім того, фактор Криму і кримських татар неминуче спонукатимуть будь-якого турецького політика на підтримку територіальної цілісності Україні.
Ердоган – це жорстка самостійна політика, яка, загалом, хоч і підтримуватиме Україну, але інколи може явно не корелювати з позицією Заходу (чого лише варта закупівля Анкарою російських ЗРК С-400, яка зіпсувала відносини між Анкарою та Вашинґтоном). Киличдароглу – це чітке погодження позиції із Заходом та посилення співпраці між ЄС та Туреччиною.
Набагато більше суперечностей між Ердоганом і Киличдароглу щодо внутрішньої політики. У випадку перемоги опозиції там не лише буде новий курс, а й змінюватимуть Конституцію.
Але, повторю, будь-які внутрішні політичні землетруси не зможуть змінити спільні стратегічні інтереси Анкари та Києва. Ми один одному не вороги чи суперники, – але партнери.
