Українці розуміють, що корупція може вбивати, — Guardian
Київ кидає виклик старому ворогові. Ще багато треба зробити, але недавні скандали та судові справи скоріше є хорошим, ніж поганим знаком...
Поки триває контрнаступ української армії проти російських військ на Сході країни, у тиловому Києві точиться ще одна битва — проти корупції. Нещодавно президент Володимир Зеленський звільнив Олексія Резнікова з посади міністра оборони; також є численні судові справи проти різних чиновників оборонного відомства.
Окрема справа розглядається у суді проти одного із найвідоміших олігархів України — Ігоря Коломойського. Він був заарештований за підозрою у шахрайстві та відмиванні грошей, а тепер перебуває у слідчому ізоляторі.
У міру того, як повномасштабна війна минає 18-місячний рубіж, історії про повернення до звичних корупційних схем і старого способу ведення бізнесу з'являються в українських і не тільки ЗМІ все частіше. Зараз уряд у Києві намагається показати населенню і, щонайголовніше, — іноземним донорам країни, — що корупцію під час війни не буде терпіти.
«Нині, як ніколи, українці розуміють, що корупція може вбивати», — зазначила Дарія Каленюк, виконавчий директор київської громадської організації «Центр протидії корупції». «Майстерність Зеленського, як актора, — це зчитування суспільних настроїв, і видно, що він змушений діяти. Війна змінила українське суспільство, і тепер усі в уряді розуміють, що люди хочуть нової соціальної угоди з владою», – додала вона.
За останні півтора року мільйони українців зібрали кошти на фінансову і матеріально-технічну підтримку солдатів на передовій. Водночас існував величезний приплив грошей та постачання з-за кордону, що, природно, створювало можливість для менш відповідальних чиновників отримати власну вигоду.
«У 2022 році було укладено 400 нових контрактів через Міністерство оборони», — сказала Анастасія Шуба, юристка і волонтерка, яка теж усіляко підтримує українську армію. Вона входить до цивільного наглядового органу з 12 осіб, створеного Резніковим навесні для сприяння прозорості закупівель.
Раптом потреби української армії виявилися набагато більшими, ніж очікувалося, уточнила пані Шуба. «Бюджет на 2022 рік був закладений у попередньому 2021 році, і передбачалося, що нам знадобиться приблизно 67 тисяч одиниць зимової форми. Насправді ж нам потрібно було 1,2 мільйона!», — пояснила волонтерка.
А проте, пані Шуба наголосила, що Резніков у цілому діяв на підвищення прозорості, у тому числі шляхом створення наглядового органу, тож і засумнівалася у доцільності зміни міністра під час контрнаступу. Натомість інші вважають, що позиція Резнікова стала хиткою після низки скандалів із закупівлями.
«Ніхто не припускає прямої причетності Резнікова до корупції, але якщо є судові справи й тому подібні явища, а міністерство не показує ефективної роботи, щоби з цим боротися і добре комунікувати з суспільством, то однозначно потрібна зміна керівництва. Це нагальне питання», — зізнався журналістам видання The Guardian помічник президента Михайло Подоляк.
Окремо Подоляк додав, що навколо Резнікова існує певна «інформаційна токсичність», яку відчув Зеленський. Тож у президента України не було іншого вибору, як звільнити міністра.
«Нині боротьба з корупцією є одним із пріоритетів президента. Президент дуже жорстко налаштований щодо цього. Він вважає, що треба дуже суворо боротися з корупцією на всіх рівнях: мають бути й суди, і тюремні вироки, а не тихо відсувати людей у тінь», — сказав Подоляк.
Деякі люди в Україні стурбовані тим, що самі публічні корупційні скандали ставлять під загрозу потік іноземних постачань. Оскільки уряди на Заході можуть поставити під сумнів доцільність надсилання допомоги, коли частина коштів може опинитися у кишенях корумпованих чиновників.
«Багато країн надсилають великі ресурси в Україну, і це правильно, але уряди та населення скоро втратять терпіння щодо цього, якщо не буде ознак того, що українська влада серйозно налаштована на боротьбу з корупцією», — сказав один західний дипломат у Києві.
Тутешні ж борці з корупцією говорять, що роботи ще надто багато, чи не на кілька років. Проте вони вважають, що нещодавні скандали є радше добрим знаком, ніж поганим.
«Важливо, щоби люди за межами України розуміли, що те, що ми можемо мати публічні корупційні скандали в Україні, навіть у міністерстві оборони під час повномасштабної війни, — є позитивною ознакою здорового, демократичного суспільства, яке розвивається», – пояснює пані Каленюк.
Після здобуття незалежності українські уряди звинувачувалися в корупції. Потужні олігархи країни контролювали парламентські блоки, керували телевізійними станціями та мали величезний політичний вплив.
Усе мало змінитися після революції на Майдані у 2014 році, коли активісти та деякі політики докладали значних зусиль для боротьби з корупцією; хоча варто визнати, багато старих схем лишилися. Зеленський обійняв президентську посаду, обіцяючи «деолігархізацію» і нетерпимість до корупції.
Проте його повсякчас переслідували звинувачення, що він завдячує своїм успіхом олігарху Коломойському, який володів телеканалом, що приніс чинному президентові України визначну популярність, перш за все як актору комедійного жанру. Зараз Коломойський перебуває у СІЗО в очікуванні суду.
«Більше не буде десятиліть «business as usual» для тих, хто грабував Україну і ставив себе вище закону та будь-яких правил... Закон має працювати», — сказав Зеленський в одному з виступів, мабуть, маючи на увазі саме арешт свого колишнього патрона.
Колишній журналіст-розслідувач і народний депутат Верховної Ради попереднього скликання пан Сергій Лещенко назвав Коломойського «динозавром покоління дикого капіталізму». Лещенко звернув увагу на той факт, що кілька різних державних органів намагаються взяти на себе провідну роль у відпрацюванні шахрайства Коломойського.
«Років 5-10 тому була конкуренція між відомствами за те, щоби брати гроші з корупціонерів, щоби не судити їх. Зараз же панує конкуренція за те, щоби керувати прокуратурою. У нас є можливість змінити правила гри», — пояснив Лещенко.
Іншим олігархам також підрізали крила у новій воєнній реальності. Вони фактично втратили свій вплив у ЗМІ та парламенті, хоча багато з них можуть знайти нові способи процвітання для власного збагачення.
«Ми на вірному шляху щодо зменшення сили олігархічного впливу. Проте зрозуміло, немає гарантії, що на їхнє місце не прийдуть нові олігархи», — сказала пані Каленюк.
Для багатьох у міжнародній спільноті, дивлячись уперед на ймовірність багаторічного фінансування України у військових цілях, а потім інвестування у відбудову країни, боротьба з корупцією майже така ж важлива, як і боротьба на полі бою. Такою є ця дійсність.
«Якщо Україна очікує, що її міжнародні партнери продовжуватимуть теперішній курс, їй потрібно показати світові, що вона серйозно ставиться до побудови справжніх інституцій і викорінення корупції. Якщо ж ні, буде боляче», — підсумував західний дипломат.
